Олена збирає речі та йде від тебе.
Куди?
А тобі що? Ти теж звільняй квартиру, вона наша з татом. Здаватиму її. Мені такі гульвіси не потрібні. Шукай собі хату.
Олена повернулася з роботи й знову застала чоловіка з компанією. На кухні сиділи сусід Богдан та його брат Ігор, який приїхав у гості. Вони вже третій день відмічали його відпустку.
Її чоловік, Тарас, зазвичай не був шанувальником веселощів. Та тут «ж друзі з дитинства», «ж раз на рік». Він і сам розумів, що переборщив, але відмовити братчикам не міг.
Ти ж мій кум, чи ні? не вгавав Ігор.
Тарасе, провожай гостей спати. Вони вже й так ледь на ногах тримаються.
Закрила б рота, жінко! гаркнув Ігор.
Оленко, ми вже йдемо, тихо сказав Богдан, підвівшись.
Як ти звертаєшся до моєї дружини?
Та годі тобі. Всі розходяться.
Олена випровадила компанію за двері, чоловіка на диван і взялася за прибирання. Незабаром мала приїхати свекруха. Нехай побачить, як її син проводить час!
Встигла все прибрати до приїзду Ганни Степанівни. Навіть вечерю зварила на швидку руку гості ж зїли все, що було в холодильнику. Рештки зі столу полетіли у смітник.
Ганно Степанівно, Софійко, як я за вами скучала!
Мамо, а в бабусі є кошеня. Воно руде. Дід каже, що воно хитра морда.
Софійко!
Та дід же так каже!
Мийте руки, будемо вечеряти й чаювати.
А де Тарас? Дзвонила йому не бере.
Спить. Третій день із сусідом гуляють. Приходжу з роботи виганяю, а вранці все по-новій. Може, винести його зранку на вулицю без ключів? Поки цей брат Богдана не приїхав, усе було нормально. А тепер зясувалося, що він залишиться надовго. Квартира у них спільна, а дружина Богдана не дозволяє гуляти вдома діти малі. Ось і причепилися до нас.
Вони ж друзі зі школи. Як переїхали сюди так і тусуються. Треба вам переїжджати.
Куди? Дім ще не добудований, хоча вже майже готовий. Треба їхати, дивитися. Та й як його кинути?
Сам прибіжить.
Хто прибіжить? у дверях зявився Тарас.
Ти. Хто ж ще? Вже прибіг чи то від запаху їжі, чи від совісті.
Нічого не хочу.
Добре. Олена збирає речі й іде від тебе.
Куди?!
Тобі що? Ти теж звільняй квартиру вона наша з батьком. Здаватиму її. Мені такі гульвіси не потрібні. Шукай собі хату.
Яку хату, мамо?! Ігор остовпів. У нас же дім будується!
Дім? А ти подумай чий дім? Хто в нього вклався? Правильно Олена й ти. Але ти вклався нашими грішми. Там житимуть Олена й Софійка. Олено, не стоїть збирай свої речі й Софійчині.
Доньку я тобі не віддам!
Ой, як страшно.
Вона моя! Олена не має до неї відношення.
А коли вона замінила їй матір мала? Тобі не соромно? Вона їй мати! І не смій при доньці нічого таке казати. Краще збирай свої речі.
Мамо, я ж твій син!
І що? Завтра квартира має бути вільною. Зараз ми з дівчатами їдемо.
Куди?!
Оглядати їхній дім і підганяти будівельників. Там трохи лишилося дороблять. Меблі замовимо.
А я?
Що ти все переймаєшся? У тебе ж є друзі притулять.
Ні, так не можна.
Усе сказала. Олено, зібрала? Тоді поїхали. Ключі від авто візьмеш.
На моїй машині?!
Ти хочеш, щоб ми пішки пішли? Тобі за кермо не можна.
Зараз поїдемо до нас, а завтра подивимося дім, сказала свекруха. Перед нами вихідні. Провітримось, відпочинемо. А він хай думає.
Зранку Тарас із речами стояв біля квартири батьків. З матірю жартувати було марно. Що сказала те й буде.
Тобі чого?
Мамо, ти ж казала звільнити квартиру. Все, вільна. Я поки що до вас, а потім знайду де жити. Софійку й Олену заберу. А де вони?
Поки тут, але скоро поїдемо оглядати їхній дім.
Я їх шукав! Мамо, давай поговоримо. Я винен. Це все ці брати. Ну, ти ж знаєш Ігоря й Богдана від них не відвяжешся.
Ось тому ти там більше не живеш.
Олена й Тарас помирилися. Вона була дуже ображена, але йому повірила.
Все. Більше ніяких сусідів, ніяких кумів.
Дивись, інакше Софійки не побачиш. Вона залишиться зі мною. І син також
Син?! Син?! Треба швидше доробляти дім! Треба сказати мамі!
Не кричи, вона знає. Може, й не син, а ще донька. Термін ще малий.
Нехай донька чи син. Ти ж моя Оленко! Тарас підхопив дружину й закрутив у повітрі.
Акуратніше! Постав мене.
Сімя переїхала в новий дім. Братик Софійки народився відразу після новосілля.
Софійко, іди подивися на братика, сказала бабуся.
Який маленький! А мій більше. Мені мама подарувала. Ми