” Головне вдало вийти заміж. Багатий чоловік це щастя, казала мати.
Соломія була єдиною донькою у батьків. Батько пильно стежив за нею, а мати балувала та постійно повторювала одну й ту саму думку:
“Головне вдало вийти заміж. Багатий чоловік це щастя”.
І Соломія з нею погоджувалась.
Але де ж його знайти, того багатого? В університеті були хороші хлопці, звісно. І наречений у неї теж був із доброї родини.
Але батько тримав доньку в жорстких рамках ніяких вечірок, нічних прогулянок чи поїздок на природу. Все під контролем.
Незабаром її перспективний наречень знайшов собі іншу дівчину більш вільну та цікаву, ніж Соломія.
Але ось настав захист диплома, і про кохання довелося забути.
Потім влаштування на роботу за допомогою батька та налагодження особистого життя за маминою вказівкою.
Мати знала, що робить. Єдина донька має вийти заміж вдало, і ось зявився кандидат племінник її давньої подруги.
“Соломієчко, придивись до цього чоловіка уважніше. Він старший за тебе, але це плюс, а не мінус. Навіщо тобі хлопчисько? А Олексій Миколайович чоловік серйозний. Має свою справу. Тобі й працювати не доведеться”.
“Та він же був одружений, мамо! У нього й донька є, а значить, аліменти”.
“Нехай тебе це не хвилює. Дружина була недоладною, до того ж вона з донькою давно в іншому місті. Це не проблема”.
І знайомство відбулося. Батько Соломії мовчав. У жіночі справи він не втручався з того часу, як донька здобула вищу освіту.
Хай самі вирішують.
Та, як не дивно, Соломії Олексій Миколайович сподобався.
Десять років різниці її не бентежили. З такою зовнішністю, як у нього, він і ще через десять років виглядатиме чудово.
Гарний, з манерами, одягнений із смаком.
Соломія теж справила на нього враження, і вони одружилися.
Мати зітхнула з полегшенням, виконавши свій обовязок, і почала жити для себе. Салони, магазини, подорожі з чоловіком у теплі краї вже без доньки
А Соломія, маючи перед очима гарний приклад, теж не відставала.
Чоловік задовольняв її запити. Вона жила для себе.
А хазяйські клопоти зводилися лише до вказівок домробітниці, яка й так чудово справлялася сама.
Але грім серед ясного неба вдарив несподівано.
У Олексія Миколайовича померла колишня дружина. Як саме Соломія не цікавилася.
І тепер він мав забрати до себе доньку!
Це було нечувано. Ось тобі й “не проблема”! Що тепер робити? Вона сама відкладала народження дитини на невизначений час, а тепер у її домі зявиться якась дівчинка, якій вона має стати “другою мамою”, як казав Олексій.
Але вибору не було.
Чоловік не дуже цікавився її думкою, просто поставив перед фактом і попросив проявити милосердя.
“Дівчинка ж не винна!”
Незабаром він привіз її разом із скромною валізкою та шкільним рюкзаком.
Ганнуся вчилася в третьому класі, була високою, тихою, майже мовчазною, як помітила Соломія.
Зайвого слова від неї не почуєш, усе мовчки, все потихеньку.
Але радувало одне вона була схожа на батька. Точна його копія, а не “нагуляна” тією колишньою
Життя у великому будинку з батьком, мачухою та домробітницею було тягарем для Ганнусі.
До такого вона не звикла!
Після вечері дівчинка кидалася мити посуд, шукала віник, щоб підмітати, намагалася прасувати свої речі. І все це дратувало Соломію
Батько, занурений у роботу, зявлявся вдома пізно, і йому бракувало часу на турботу.
З дружиною він був ласкавим, а Ганнусі діставалося хіба що погладжування по голівці та запитання:
“Як справи в школі?”
Соломія відчула, що тепер обмежена не може вільно виходити, відвідувати улюблені місця, доглядати за собою.
Адже не зранку ж бігти до спортклубу!
Потрібно виспатися, посидіти за компютером, прогортати соцмережі.
А тут ще й Ганнуся чоловік просив допомагати їй із нау