Ти що? Ми вже десять років разом! Яка коханка? Мені й тебе вистачає!
Марія не могла вгамувати тривогу. Їй здавалося, що вона крізь шкіру відчуває зраду чоловіка. Невизначеність гризла її. Одного разу вона наважилася запитати прямо:
Ти мені зраджуєш?
Але Андрій лише здивовано підняв брови:
Ти що? Ми вже десять років разом! Яка коханка? Мені й тебе вистачає!
Голос звучав щиро, погляд був чистим. Ні підозрілої нотки, ні мимовільної усмішки. Але щось все одно гризло її.
Марія не з тих, хто чекає, поки правда сама випливе. Вона вирішила діяти. Переглянула його телефон нічого. Пусті розмови з колишніми однокурсницями, але це не викликало паніки.
Пароля на телефоні не було. “Нащо мені щось ховати?” казав він. Жодних таємних чатів, нічого підозрілого.
Але кожен раз, коли Андрій затримувався після роботи, в її грудях знову прокидалась тривога.
Подруга Наталка заспокоювала:
Це тобі лише здається! Андрій тебе любить, він ніколи не піде на бік! Ти самотужки руйнуєш своє щастя!
Та Марія не слухала. Вона не хотіла ділити чоловіка з іншою.
Одного разу вона навіть прибігла до його офісу, щоб перевірити, чи справді він на роботі. Андрій розлютився: “Ти мене соромиш перед колегами!” Потім довго вибачалася, але він швидко відпустив ситуацію.
Все в їхньому житті було ідеально: гарний будинок, двоє дітей, достаток. Живи та радій. Але Марія шукала проблеми там, де їх не було.
Хто шукає той знайде. Але поки їй це не вдавалося.
Вона не знаходила жодних доказів: ні помади на сорочці, ні чужих парфумів, ні змін у поведінці. Але щось підказувало тут нечисто.
Якби не випадок, вона б ніколи не дізналася правду.
Коли молодший син пішов у перший клас, Марія вирішила отримати водійські права. Через три місяці вона вже тримала посвідчення в руках.
Андрій так пишався нею, що купив машину невелику, але новеньку “Ланос”.
Вона і сама була стрункою, тому їй було комфортно за кермом.
Андрій не зізнавався, але купив їй авто, щоб вона не просила його “БМВ”. Вважав, що для неї ще рано керувати такою машиною.
Одного ранку Марія прокинулася раніше і вирішила приготувати улюблений пиріг із картоплею та грибами. Але не вистачило борошна.
Надворі був мороз, але вона вже звикла їздити взимку. Вирішила швидко зїздити до магазину. Але її “Ланос” не заводився.
Тоді вона взяла ключі від його авто. “Він навіть не помітить”, подумала вона.
Поки машина грілася, вона вирішила протерти вікна. У бардачку знайшла серветки, але випадково випустила щось на підлогу.
Це був телефон. Але чий?
Андрійського вона не впізнала. Він виглядав інакше. Пальці самі натиснули кнопку і екран засвітився.
Перше, що вона побачила повідомлення від якоїсь Тетяни:
*”Коханий, як же я сумую! Приїжджай швидше!”*
Телефон не був заблокований. Вона почала читати листування.
Виявилося, що Андрій щодня закінчував роботу о пятій, а додому приходив о сьомій.
Виявилося, що перед тим, як їхати додому, він заїжджав до Тетяни.
На фото була жінка років сорока. Навіщо вона йому?
Марія вся тремтіла від гніву. Вона збиралася вийти з машини, коли побачила, як Андрій виходить з підїзду.
Він побачив її за кермом і підійшов:
Хто тобі дозволив?
Марія не витримала. Вона різко включила задній хід і вдарила в паркан.
Іди до своєї! крикнула вона, викидаючи ключі в сніг. Дивись, чи вона тебе прийме без грошей і без машини!
Діти ще спали. Коли Андрій спробував увійти, вона не відчинила:
Забудь сюди дорогу!
Йому довелося йти до Тетяни. Але там відчинив двері незнайомий чоловік:
Кохана, ти скоро?
Виявилося, у Тетяни теж був хтось інший.
Андрій пішов до матері. Вона його приголубила:
Не журся, сину. Ще знайдеш кращу.
Так він і залишився жити у матері. Радів свободі, поки Марія не подала на аліменти. Тоді він зрозумів почати все з нуля буде не так просто.
**Мораль:** Хто під скарби риє яму, той сам у ню впаде.