Дитину народила, коли самій уже пятдесят на носі! Що тобі в голову влізло? докоряли мені рідні по телефону.
Мені сорок шість. Місяць тому я стала матірю двійні хлопчика Тарасика та дівчинки Соломійки. Не передати словами, що відчуваю, коли дивлюся на них. Щастя, радість, сльози, теплий вогонь у душі. Аж серце розривається від цих почуттів.
Але ні моя мама, ні сестра не прийшли навіть на виписку. Родичі чоловіка теж уникли побачення з новонародженими. Все через наш вік.
Колись я й не думала про дітей, чесно кажучи. Була молодою, насолоджувалася життям без клопоту: клуби, танці, нічні веселощі. Що ще треба дівчині у двадцять? Море напоїв, залицяння, безтурботність. Душа співала від радості.
Але у двадцять два зустріла Ярослава. Красенем був борода, окуляри, жарти до речі. За ним дівчата, як за медом, але він обрав мене. І знаєте, це дуже підняло мою впевненість. У Ярослава була квартира, авто, родинна справа його батьки володіли кількома крамницями з одягом у нашому місті, заробляли чимало.
Я вже бачила себе його дружиною, мріяла про весілля, про подорож до Туреччини на медовий місяць. Але для нього це була лише мить. Прожила я в нього місяць, а потім він просто змінив замки, викинув мої речі, коли я була в салоні. Єдине, що сказав: «Ми з різних світів, ти мені не пара». Неначе я не людина, а лапата до горщика!
Після цього я довго не могла прийти до тями. Втратила пятнадцять кілограмів, ходила як тінь. Волосся сипалося, доводилося носити перуки. Здоровя здало різке схуднення вдарило по жіночому. Лікарі, операції, настоянки марно.
Тому я вирішила зосередитися на роботі. Завжди любила малювати нігті, тому стала майстринею манікюру. Клієнтів було багато, заробляла непогано. Взяла кредит, купила двокімнатну квартиру, потім і авто. А в тридцять три відкрила свій салон там працюють ще дві дівчини.
Два роки тому зустріла Богдана. Він працював поруч, одного разу зайшов розміняти тисячу гривень, і я знову закохалася. Незабаром ми побралися, почали думати про дітей.
Але через вік нічого не виходило. Тому я пішла на штучне запліднення. Перед цим щиро молилася, просила Бога про дитину, обіцяла бути найкращою матірю.
І Він почув мене. Я народила двох здорових малюків, пологи пройшли легко.
Ти з глузду зїхала? Які діти в твої роки? Про що ти думала? кричала мати.
Господи, у мене скоро онуки будуть, а ти вирішила народжувати? Сестро, тобі вже пізно! лютувала сестра.
Ніхто з родини нас не підтримав. Тому біля пологового на мене чекав лише Богдан і фотограф. Зробили кілька знімків на память і додому.
Діткам вже місяць. Ні мати, ні сестра не хочуть навіть у гості зайти. Кажуть, що я на весь город їх осоромила. Бо «в такому віці» не мала права р