Страх стати мачухою: Ярина ухиляється від шлюбу з удовцем.
Мачуха добре бачила, що Ярина не хоче виходити за удовця, і не тому, що він мав маленьку донечку, чи був старшим, а тому, що Ярина його дуже боялася. Його холодний погляд пронизував аж до глибин серця, і від страху серце починало битися швидше, ніби намагаючись захиститися від стріл, що летіли з його очей. Очі Ярини були спущені до землі, вона довго не хотіла їх піднімати, а коли піднімала, усі помічали, що вони були повні сліз.
І ці сльози, як лавина, котилися по її щоках, палаючим від сорому. Руки тремтіли, маленькі кулачки хотіли захиститися від мачухи та запропонованого нею жениха. Зрадливий язик, проклятий він був, вимовив: «Вийду».
От і домовилися. У такий дім, до такого чоловіка гріх не піти! Адже він із першою дружиною поводився, як із панянкою, вона була мякою, як глина, слабкою, худою, постійно хворіла та кашляла. Ходили вони так він три кроки, вона один. Зупинялася й дихала, наче паровоз, а він обіймав і заспокоював її, не суперечив, як твій божевільний батько.
Коли вона була вагітна, майже ніхто не бачив її на ногах. Весь час лежала, а після пологів він сам уночі вставав до дитини, а вона зовсім знесилилася. Так його мати розповідала.
А ти ж здорова, як ріпа! Він тебе в червоному кутку посадить. Ти ж уміла на все і косу тримати, і серпом жати, і прясти, і шити. Гріх тебе за молодого віддавати, у них ще характер не встоявся, дурниць не показували, а цей чоловік відкритий, про нього все знаємо. Як тобі пощастило!
Міцних господарок вижену, посидимо на вечірці, а удовцю весілля не потрібно, адже покійниці танцями турбувати не будемо. Скриню збирати він наказав не починати, казав, будинок і так повний усього.
Ярослав одружився з першою дружиною з кохання, знаючи, що Оксана часто хворіла, була слабкою, але мати казала, що він гарний чоловік, сильний, йому потрібна жінка, а не дівчинка, але його не переконали ні люди, ні власний розум тільки Оксану йому було треба, і все.
По селу ходили чутки, що вона його зачарувала, бо тільки зачарована людина, яка не пожила справжнього життя, вирішить перетворити своє життя на лікарню, страждання та біль. Лікарі казали, що в Оксани дуже слабкі легені, будь-яка застуда веде до запалення, до астми, а там хто знає, може, і гірше.
Ярослав вірив, що своєю любовю віджене смерть від дружини, лікуватиме її, доглядатиме, і хвороба відступить. Спочатку після весілля все справді було чудово. Щасливі, радісні молодята не могли натішитися своїм щастям.
Потім, коли Оксана завагітніла, наче весь її організм перевернувся, постійна слабкість, запаморочення, сонливість зробили її такою немічною, що вона не могла ні прати, ні доїти корову, навіть розч
