Віра смажила котлети, коли до кухні ступив чоловік. – Віро, нам потрібно поговорити, – рішуче проголосив Тарас. – Говори, – відповіла жінка.

Обучение жизнью

Марія смажила деруни, коли до кухні зайшов чоловік. Маріє, треба поговорити, рішуче сказав Богдан. Кажи, відповіла жінка, не відриваючись від сковороди. Може, сядеш, слухатимеш уважно? у голосі Богдана промайнуло роздратування. Не час, деруни підгорять, відказала дружина. Що таке? Я… Богдан завагався, шукаючи слова. Я зустрів іншу… Ми розлучаємось! Вітаю. Щиро радий за тебе! спокійно промовила Марія. Як це вітаєш? чоловік остовпів. Але він і гадки не мав, що в цю мить задумала Марія.

Слухай… подруга раптом змовкла, немов боялась сказати зайве. Я досі не розумію: як ти могла на таке піти? Це ж за всіма мірками…

Якими саме?

Ну, самій тобі видно.

З якого боку не глянь, усміхнулась Марія, а результат який треба. Я отримала своє!

Все одно, насупилась сусідка. Будуть наслідки…

Не накаркуй! різко перебила Марія. Коли будуть тоді й подумаємо. А зараз у мене свято! Не псуй його!

Сусідка мовчки відвернулась, вдаючи, що її цікавить щось за вікном.

***

Все почалось того вечора, коли Богдан, повернувшись з роботи, незграбно промовив:

Нам треба поговорити…

Марія відчула, як холоне в середині. Вона чекала цього. І ось почалось.

Кажи, кинула вона, перевертаючи деруни.

Може, присядеш, слухатимеш? у голосі чоловіка прозвучало нетерпіння.

Сидіти неколи, спокійно відказала Марія, зараз Тарасик прокинеться, і почнеться: «мамо» туди, «мамо» сюди. Кажи швидше.

Я… Богдан запнувся. Я зустрів іншу.

І? Марія навіть не обернулась.

Та вимкни сковороду! вибухнув він. Ти чуєш?! Я кохаю іншу!

Чую. Вітаю.

Що?! Богдан очі вилупив.

Тихше, діти прокинеться, зауважила Марія.

Ти… знала?

Знати не знала, а здогадувалась.

Чому мовчала?

Ти ж пропонував одруження. І розрив твоя справа.

Богдан дивився на неї, немов бачив уперше.

Коротше, пропозиція у мене…

Цікаво, Марія сіла на табурет, уважно дивлячись на нього.

З іпотекою ти не впораєшся. Тож переїжджай у свою однушку, а я залишусь тут.

А діти?

З тобою, звісно.

Тобто, я з двома дітьми на 18 метрах, а ти з новою коханою у нашій трикімнатній?

Так.

Зрозуміло. Треба подумати.

Вона вийшла на балкон. Богдан насмішкувато подумав: «Оце «подумає». Жінки…»

Поки вона була на балконі, він накласБогдан накинувся на гарячі деруни, але не встиг доїсти Марія повернулась і спокійно сказала: “Згодна, але за умови, що квартиру переоформляєш на мене”.

Rate article
Histoires de Vies
Add a comment

three × one =