Роки самотності: шість років випробування без коханої людини.
Олені було дуже втомливо. Вона була одна вже шість років, як чоловік покинув її. Дочка вийшла заміж рік тому та переїхала до іншого міста.
Олені було лише сорок два чудовий вік для жінки. Друга молодість. Вона була відмінною господинею, чудово готувала, а її квашені огірки з помідорами називали шедевром. Та кому вони тепер потрібні? На балконі й так стояли ряди порожніх банок.
«Невже я загину сама, така гарна!» жартувала Олена перед подругами. Відповідали їй: «Та годі! Шукай чоловіка! Самотніх повно».
Одна порадила звернутися до агенції «Найкращий чоловік». Олена подумала, що це трохи дивно й навіть соромно шукати нареченого через агенцію. Але з іншого боку сорок два, і ця цифра її дратувала. Старенькі бабусині годинники на стіні глухо відлічували марно витрачені хвилини.
І Олена пішла до агенції. Привітна жінка в полуничних окулярах запропонувала:
У нас справді найкращі. Давайте разом переглянемо базу, сідайте!
Так, усі вони красені, усміхнулася Олена. Але як пізнати людину? Як зрозуміти, що він твій?
У нас усе продумано, відповіла жінка. Даємо тиждень. Достатньо, щоб зрозуміти ваш він чи ні. Варто продовжувати чи шукати далі.
Що саме даєте?
Чоловіка!
Як це?
Ось так! Тиждень він живе з вами. Послухайте, ми тут не соромязливі наречені говоримо прямо. У нас немає маніяків чи божевільних.
Олені раптом сподобалася ця ідея. Разом із полуничною дамою вони вибрали пятьох кандидатів. Олена сплатила невелику суму і поспішила додому. Перший мав прийти вже цього вечора.
Вона вдягла зелену сукню кольору надії. І сережки з діамантами, які діставала з шухляди так рідко.
Дзинь! дзвінок у двері.
Олена спершу глянула у вічко. І побачила троянди. Навіть тихо скрикнула від радості. Відчинила. Чоловік виглядав елегантно, так само, як на фото.
Вони сіли за стіл, Олена нагодувала гостя. Букет поставила в центр. Вона потайки поглядала на приємного супутника й думала: «Усе! Інших не треба. Цей!»
Почали з салату. Майбутній чоловік наморщився: «Чого так пересолено?» Олена збентежено посміхнулася, поклала йому смажену свинину. Він поковтнув шматочок: «Жорсткувато» Йому не сподобалося й інше. У клопотах Олена забула про головне вино, яке вибирала так довго. Налляла, сказала: «Ну, за знайомство!» Гість понюхав келих, ковтнув трохи: «Якесь дешеве». Підвівся: «Ну, подивимось, як у тебе тут»
Олена взяла букет, простягнула йому: «Я взагалі не люблю троянд. До побачення».
Вночі Олена трохи поплакала їй було прикро. Але попереду було ще чотири знайомства.
Другий прийшов наступного вечора. Увійшов упевнено: «Ну, привіт!» Від нього пахло горілкою. Олена запитала: «Вже десь відзначив нашу зустріч?» Він усміхнувся: «Та годі! Слухай, телевізор є? Зараз матч починається. Динамо Шахтар. Разом обговоримо все». Олена різко відповіла: «Телевізор дивись удома».
Вночі знову плакала сама.
Через день прийшов третій. Не красень, стара куртка, неохайні нігті. І чоботи в багнюці. Олена вже думала, як його ввічливо випровадити. Але спершу вирішила нагодувати. Він їв жадібно, швидко й щиро хвалив Олену. Вона навіть зніяковіла. Дістала квашені огірки. «Боже мій! скрикнув некрасень. Це найсмачніше, що я куштував у житті!»
І тут ударили бабусині годинники. Некрасень прислухався: «Що це за звук?» Пішов у кімнату, заліз на стілець і оглянув годинник: «Зараз швидко полагоджу! Є інструменти?»
Незабаром годинник бив чітко й дзвінко, Олена була щаслива почути такий ніжний звук. Вона подумала, що це знак. Некрасень мав стати її чоловіком. Він чудовий, умілий, а чоботи й нігті дрібниці, вимиє, прибере. До того ж він був третім щасливим числом.
Тепер чекала ніч. Олена підготувалася: завітала до салону краси, постелила розкішну постіль з великими трояндами (адже насправді їх любила). Коли вийшла з ванни гість уже спав, навіть не переодягнувшись. Олену це не збентежило. Вона подивилася на нього з ніжністю: «Стомився, бідняга». І обережно лігла під ковдру поруч.
І тут почався жах. Майстер почав хропіти. Майстер
