Оксана вже другий годину сиділа в черзі до баби Марії. Ця знахарка була останньою надією для молодої жінки. Кілька років поспіль вона намагалася виносити дитину, але чомусь не виходило.
«Не знаю, що вам сказати Аналізи чудові, жодних патологій немає», розвела руками лікарка.
«Але ж має бути якесь пояснення! Якщо я абсолютно здорова, чому не можу народити?» не розуміла дівчина.
«Не знаю. Медицина тут безсила. Спробуйте до церкви сходити, може» тихо промовила лікарка.
Оксана та Андрій були одружені пять років. У молодої сімї було все: достаток, окреме житло, любов і взаєморозуміння. Не вистачало лише одного дитячого сміху у великому, затишному домі.
Жінка й раніше підозрювала, що на них із чоловіком лежить прокляття, а після слів гінекологині лише переконалася в цьому.
«Церква це добре, але в твоєму випадку допоможе лише ворожка!» порадила подруга, передавши адресу. «Їдь, не роздумуй. Чим швидше, тим краще!»
Нарешті настала її черга. Вона несміливо переступила поріг невеличкої хатини. Перед нею стояла худуща, ладна старенька у білій хустці та вишиваній сорочці. Оксана посміхнулася вона уявляла знахарку страшною, з іклами й чорним котом на плечі.
«Здоровенькі були, доню! Сідай ось тут, біля ікони», привітно промовила баба Марія.
«У мене така проблема» не втримавшись, Оксана розплакалася.
«Все знаю, серденько. Допоможу, чим зможу», спокійно відповіла ворожка.
Жінка послушно сіла на лаву біля ікони Божої Матері. Старенька почала читати молитву, обводити свічкою навколо неї. Ритуал тривав зо хвилин. Потім баба Марія сіла навпроти, взявши її за руку.
«Ти не зможеш народити. Потрібно відмолити прокляття, що з дитинства на тобі», сказала вона.
«Яке прокляття? Хто міг мене проклясти? Я нікому нічого поганого не з