– Мамо, ти хочеш віддати нашу оселю синові брата? А потім до мене на проживання? Ні, я не дозволю!

Обучение жизнью

Мамо, ти хочеш віддати нашу квартиру синові брата? А потім до мене прийдеш жити? Та я ж тебе не пущу!

Навіть не мрій! Мамо, ти в галузі? Сама чуєш, що кажеш? Він тебе одразу ж виселить, хіба не розумієш?

Олена Петрівна спочатку намагалася триматися, але потім розплакалася глибоко всередині вона знала, що робить нечесно.

Справа в тому, що син Василь, молодший брат Оксани, завжди був її улюбленцем. Вона народила його після тридцяти, а Оксану у молодості, наспіх.

Тому до доньки ставилася так: є і добре. Виховувала її переважно бабуся, бо Олена Петрівна тоді намагалася закінчити інститут.

А ось Василя вона народжувала вже усвідомлено, коли вдруге вийшла заміж і насолоджувалася материнством.

Оксана все це бачила. Та одного не розуміла чому мати так відверто ділить їх із братом.

Зазвичай батьки це приховують, а тут Олена Петрівна навіть не соромилася показувати, що Василь їй рідніший.

А потім ще й дивувалася, чому між братом і сестрою ніколи не було теплоти. Дивно, правда?

Василеві змалечку діставалося все найкраще. А Оксана мала задовольнятися тим, що є, і навіть не нарікати.

Грошей йому теж давали більше. Він же чоловік, то ж так і має бути. А те, що молодший то дрібниці.

Памятай! Василь, коли виросте, сам зароблятиме й утримуватиме родину. А поки що я муся йому допомагати!

Мамо, а як же я?

А що ти? Твоє завдання гарно вийти заміж і триматися за чоловіка, рішуче сказала мати, готуючи вечерю.

Оксана заперечила, сказавши, що не хоче залежати від чоловіка, а бажає розвиватися сама.

Яку маячню несеш! Тобі самій не смішно?

Чому це смішно?

Бо ніхто в нашій родині так не думав!

Значить, я буду першою.

Оксана не розуміла логіки матері й не хотіла їй слідувати. Незабаром вона зняла квартиру й переїхала.

Це було немов глоток свіжого повітря. Жити під одним дахом із братом та матірю стало неможливо.

Але вони не сумували більше місця залишилося.

Минуло пять років. Оксана встигла взяти іпотеку та виплатити її. А Василь досі жив з матірю, привів туди дружину, а згодом у них народилася дитина.

Олена Петрівна звикла задовольнятися тим, що є. Але одного дня сказала:

У сусідки, знаєш, посудомийка зявилась. Діти подарували. От би й мені таку

Чому б і ні?

Бо Василь зараз без роботи, а його дружина Наталка у декреті. Грошей ледве вистачає.

Василь мав ще одну особливість своїми грошима не ділився. Його цілком влаштовувало жити на матірську пенсію.

Василю, коли в тебе совість прокинеться? не витримала Оксана, зустрівши брата в магазині.

Він купував пиво та снеки перед футболом.

Чого причепилася?

Ти б хоч мамі допомагав! Вона ж на свою пенсію всі продукти купує!

Василь відвів очі знав, що сестра права.

Тобі що з того? Ти ж з нами не живеш.

Мені шкода матір!

Краще себе пошкоду

Rate article
Histoires de Vies
Add a comment

thirteen − five =