“Ти через це своє кохання вилетів з університету! Ми тебе відправили вчитися, а не одружуватися! Бракувало нам сільську дівчину у нашій родині!”, грізно говорив батько. Щоб зупинити палке почуття сина, вони вирішили розлучити закоханих. За наполяганням батька, Андрій пішов служити.
Марія прибирала в хаті. Вона переклеїла шпалери, змінила занавіски, а тепер наводила лад на горищі. Вона любила, коли у всьому порядок тоді й на душі було спокійно.
У самому глухому кутку вона знайшла коробку з листами від Андрія. Як давно вона її не відкривала! Забувши про прибирання, Марія сіла і почала читати один лист, другий, третій
Марічка й Андрій познайомилися у Київському Політехнічному університеті. Андрій був із міста, а Марічка з села.
Вона вразила його своєю красою: довге темне волосся, глибокі очі, струнка фігура.
Андрій і Марічка почали зустрічатися. Для тихої й соромязливої дівчини шумний Андрій був як буря. Щодня він вигадував щось нове, щоб здивувати кохану. Кладав квіти під дверима її кімнати в гуртожитку. Міг серед ночі постукати у вікно, щоб побажати добраніч адже вона жила на першому поверсі.
Шумні вечірки, прогулянки містом, перші поцілунки перший рік навчання пролетів як один мить. Вони були разом кожну хвилину.
Але незабаром Андрій запустив навчання. Він і так не дуже любив «гризти граніт науки», а тут ще й кохання! Його відрахували. Але хлопця це не засмутило.
«Знайду роботу, потім піду на заочне. Зате ми зможемо одружитися, моя кохана», говорив він Марії.
Він влаштувався на завод і сказав батькам, що хоче одружитися. Марію вони бачили лише кілька разів.
Андрій чекав, що вони не схвалять його вибір. Справа в тому, що батьки мріяли про весілля з донькою їхніх друзів Олесею. Але ні Андрій, ні сама Олеся не хотіли цього.
Він сподівався, що зможе переконати батьків, розповість, як сильно кохає Марію. Вони ж мають зрозуміти! Але все вийшло інакше.
Реакція була жорстокою.
«Ти через це своє кохання вилетів з університету! Ми тебе відправили вчитися, а не одружуватися! Бракувало нам сільську дівчину у нашій родині!»
Щоб розлучити їх, батько домігся, щоб Андрій пішов служити.
Марі сумувала без коханого. Єдиною радістю були листи, які він їй писав такі ніжні, такі палкі!
Але одного разу листи раптом перестали приходити. Місяць, два, півроку нічого. Дівчина не знаходила собі місця.
«Буває, почуття в розлуці гаснуть. Значить, це було не кохання, а лише захоплення», заспокоював її однокурсник Олесь.
Олесь був їхнім спільним другом. Марія не знала, що він написав Андрію, як сам кохає її, і що вони тепер разом. Він попросив Андрія більше не писати, бо вони з Марією скоро одружаться.
І Марія змирилася. Вона заглибилася в навчання, почала проводити час із друзями. Олесь завжди був поруч. Він давно закохався в неї, і ця розлука дала йому шанс.
Його турбота і любов були щирими.
«Хоч хтось має бути щасливим», подумала вона і погодилася на його пропозицію.
Листи від Андрія вона хотіла викинути, але не змогла. Сховала їх у коробку і забула.
Марія почала нове життя.
А батьки поспішили повідомити Андрію, що Марія вийшла заміж за Олеся.
І так минули роки.
Одне десятиліття змінилося іншим. Вони жили в одному місті, але їхні шляхи більше не перетиналися.
До Марії дійшли чутки, що Андрій одружився. Ні, не з Олесею з іншою. У них народився син.
Але її власне життя, хоча й спокійне, не приносило щастя. Вони з Олесем виростили двох доньок. Робота та діти стали її основним заняттям. На почуття часу не лишалося.
Вони жили, як два сусіди під одним дахом, забувши, що життя може бути яскравим.
Минуло 35 років.
Їхній шлюб розпався. Як вони не намагалися, але без кохання нічого не вийшло. Чоловік відчував, що вона так і не покохала його. У нього зявилася інша. Доньки виросли і жили своїм життям. Їх більше ніщо не тримало разом.
Після розлучення Олесь зізнався Марії, як влаштував їхню розлуку з Андрієм.
А в Андрія теж розпалася сімя, і він залишився сам.
Марія дочитала останній лист. Вона плакала і сміялася водночас. А потім зрозуміла їй нестерпно хочеться дізнатися, де тепер Андрій? Як він живе? Просто побачити його, поговорити.
Вона вирішила написати листа на його стару адресу. Може, він там ще живе? Чи хтось із родичів передасть йому послання? Марія завжди була рішучою. Відразу написала листа і запросила зустрітися в кафе біля її будинку. Не роздумуючи, опустила листа у поштову скриньку.
Наступного дня вона лаяла себе: «Ну й дурна ж я!»
Андр