Тату, познайомся, це буде моя дружина і твоя невістка, з радістю в очах промовив Марян.
Що?! здивовано скрикнув професор, доктор наук Роман Липка. Якщо це жарт, то зовсім не смішно.
Він з огидою подивився на грубі пальці «невістки» і бруд під нігтями. Здавалося, ця дівчина й не чула про мило й воду.
*«Боже мій! Як добре, що моя кохана Олена не дожила до такого сорому! Адже ми доклали стільки сил, щоб виховати цього хлопця в добрих умовах»,* гірко подумав він.
Це не жарт! рішуче відповів Марян. Оксана залишиться у нас, а через три місяці ми одружимося. Якщо ти не хочеш бути на весіллі обійдуся і без тебе!
Доброго дня! усміхнулася Оксана й господарсько попрямувала до кухні. Ось палянички, варення з полуниці, сушені гриби перелічувала вона продукти, які діставала з поношеного мішка.
Роман схопився за серце, коли побачив, як Оксана заляпала сніжно-білу скатертину, на яку вилилося варення.
Маряне! Очумай! Якщо це помста вона занадто жорстока Звідки ти привів цю неосвічену дівчину? Не дозволю їй залишатися в моєму домі! гукав професор.
Я люблю Оксану. І моя дружина має право жити в моєму домі! з глузливим усміхом відповів син.
Роман зрозумів, що хлопець глузує з нього. Більше не сперечаючись, мовчки пішов до своєї кімнати.
Останнім часом стосунки з Маряном сильно змінилися. Після смерті матері він став невгамовним. Кинув університет
