Ти через свою любов вилетів із університету! Ми тебе послали вчитися, а не женитися! Нам ще бракувало, щоб у родині зявилася сільська дівчина! гарячився батько.
Палке кохання сина вирішили придушити розлукою. На прохання батька, Тарас пішов служити.
Ганна прибирала вдома. Вона переклеїла шпалери, змінила занавіски, тепер лагодила речі на антресолях. Вона любила порядок тоді й на душі було тихо.
У найглибшому кутку вона знайшла скриньку з листами Тараса. Як же давно вона їх не відчиняла! Забула про прибирання. Ганна перечитала один, другий, третій
Галя й Тарас познайомилися у Львівському Політехнічному інституті. Тарас був міським хлопцем, а Галя приїхала з села.
Вона вразила його зовнішністю довге темне волосся, глибокі очі, струнка постать.
Тарас і Галя почали зустрічатися. Для тихої та соромязливої Галі шумний Тарас був наче буря. Щодня він вигадував щось нове, намагаючись здобути її серце. Кладав квіти під дверима її кімнати в гуртожитку. Міг серед ночі зявитися під вікном, щоб сказати «на добраніч» адже вона жила на першому поверсі.
Гучні вечірки, прогулянки, поцілунки перший рік промайнув, як один день. Вони були разом.
Але Тарас запустив навчання. Він і так не дуже цікавився наукою, а тепер ще й кохання Його відрахували. Та це його не засмутило.
Знайду роботу, потім відновлюся на заочному. Зате зможу одружитися з тобою, моя радість, казав він Ганні.
Він влаштувався на фабрику й повідомив батькам про весілля. Галю вони бачили кілька разів.
Тарас чекав, що новина їм не сподобається. Батьки мріяли, щоб він одружився з донькою їхніх друзів Олесею. Але ні він, ні Олеся не хотіли цього.
Він вірив, що зможе переконати батьків розповість, як кохає Галю. Вони ж зрозуміють! Повинні зрозуміти, що без неї йому життя не життя!
Та очікування не справдилися. Він почув лише гнів.
Ти через кохання вилетів з інституту! Ми тебе послали вчитися, а не женитися! Нам ще бракувало, щоб у родині зявилася сільська дівчина! кричав батько.
Розлука мала охолодити палке серце сина. На прохання батька, Тарас пішов служити.
Галя сумувала. Єдиною втіхою були листи від Тараса такі ніжні, такі палкі.
Та одного разу листи раптом перестали приходити. Місяць, два, півроку нічого. Галя не знаходила собі місця.
Буває, почуття в розлуці згасають. Значить, це було не кохання, а лише захоплення, заспокоював її однокурсник Олег.
Олег був їхнім спільним другом. Галя тоді не знала, що він написав Тарасові, як сам кохає її, і що вони збираються одружитися. Він просив Тараса більше не писати, щоб не засмучувати Галю.
Вона змирилася, заглибилася в навчання, почала спілкуватися з друзями. Олег завжди був поруч. Він давно закохався в неї, і розлука, яку він влаштував, дала йому шанс.
Його турбота й любов були щирі.
Хай хоч він буде щасливим, подумала дівчина і погодилася на пропозицію.
Листи Тараса вона хотіла спалити, але рука не піднялася. Сховала їх у скриньку й забула.
Галя почала нове життя.
А Тарасові батьки поспішили повідомити, що Галя вийшла заміж за Олега.
Так і минули роки.
Десятиліття за десятиліттям. Галя й Тарас жили в одному місті, але їхні шляхи ніколи не перетиналися.
Галя чула, що Тарас одружився. Ні, не з Олесею, а з іншою. У них народився син.
А її життя, рівне й спокійне, не приносило щастя. Вона й Олег виростили двох доньок. Діти й робота стали сенсом її днів. На почуття часу не лишалося.
Вони жили, тягнучи лямку, і забули, що життя може бути яскравим.
Минуло 35 років.
Родина Галі розпалася. Як вони не намагалися, але шлюб без кохання не склався. Чоловік відчував, що вона так і не покохала його. Знайшов іншу. Доньки виросли, мали свої родини. Їх більше ніщо не тримало разом.
Після розлучення Олег зізнався Ганні, як він розєднав її з Тарасом.
А Тарас теж залишився сам.
Ганна дочитала останній лист. Вона плакала й сміялася водночас. А потім зрозуміла вона мусить знайти Тараса. Дізнатися, де він? Як склалося його життя? Просто побачити його. Поговорити.
Вона вирішила написати листа на стару адресу може, він ще там? Чи його родичі передадуть? Ганна завжди була рішучею. Відразу написала й запросила зустрітися в кафе біля її будинку. Без вагань опустила листа у поштову скриньку.
Наступного дня лаяла себе: Навіщо я така дурна?
Тарас, повертаючись додому, заглянув у скриньку. Лист? У наші дні рідкість. Він побачив імя на конверті й не повірив очам. Прочитав і час обернувся назад.
У призначений день він