“Лишімо її тут, хай сама доживає!” сказали вони, кинувши бабусю в сніг.
“Лишімо її тут, хай сами помирає!” гомоніли вони, викидаючи стару в заметіль. Нікчемники не здогадувалися, що бумеранг незабаром повернеться.
Валентина Петренко йшла до своєї парадної. Сусідки на лавочці обговорювали нещодавно припарковане авто.
Чиє це? запитала Валентина.
Та хто його зна! відповіла одна. Мабуть, Марії. До старих такі дорогі машини не заїжджають.
До нас хіба що швидка приїжджає! додала інша.
Сусідки ще трохи поговорили про владу та плітки. І ось вийшла сама Марія, до якої приїхала та машина. Вона пішла своїми справами, навіть не глянувши ні на сусідок, ні на авто, що стояло на газоні. Валентина Петренко поспішно повернулася додому.
Валентино Петрівно? почула вона у підїзді. Ви мене впізнаєте? Ми з вами розмовляли кілька днів тому. Я ваш родич.
О, Артем! скрикнула Валентина. Чому не попередив, що завітаєш? Це твоя машина на газоні?
Так, моя.
Тоді йди й перепаркуй, поки люди не помітили! Як можна було додуматися ставити авто на мої квіти!
Родич поспішно вийшов, а Валентина пішла заварювати чай. Їй треба було продати квартиру не хотілося залишати сусідам знищений газон.
Колись до неї навідувався дядько з сином. Потім родичі забули один одного. І ось молодий чоловік зявився! Та щось у ньому викликало в Валентини підозру. Він багато курив. Хоч і молодий, але зуби вже жовті. Добре, що хоча б завітав. Жінка не хотіла наймати агента з нерухомості краще запропонує родичу. Але той відмовився від грошей.
Валентина в старості залишилася без чоловіка та дітей. Вона мріяла переїхати ближче до природи. На свіжому повітрі все ж краще, ніж спускатися з четвертого поверху. На селі був город. Поки ще сили є, хотіла посадити овочі для себе. Восени знайшовся покупець на квартиру.
Завтра вже зима. Давай продаватимемо навесні, вирішила Валентина.
Та навесні ціни вищі! заперечив родич. У холод легше перевірити опалення. До того ж покупець вже є. А якщо потім відмовиться?
Але мені ж ще не підібрали будинок! Де я житиму? Знайдемо тоді й продамо, зітхнула Валентина.
Артем погодився.
Незабаром родич знайшов варіанти. Обравши один, вони поїхали в село. Оглянувши будинок, Валентина засмутилася скрізь потрібен ремонт. Та за отримані гроші вистачило б і на житло, і на ремонт.
Артем розбирався у будівництві й міг підказати, скільки коштуватимуть матеріали та робота. Він обіцяв допомогти.
Стару турбувало:
Зима на носі. Не хочу з цим ремонтом возитися. Хочу зайти й жити, як усі люди.
Та я ж вам допоможу! відповів молодий.
Валентину бентежило, що родич так поспішає продати її квартиру й купити будь-який, навіть поганий, будинок. Але вона вирішила, що Артем нічого на цьому не заробить, і її справи йому просто заважають. Подякувала, що взагалі погодився допомогти.
Обрала будинок і призначила дату угоди.
Покупець і нотаріус прийшли вчасно. Артем заварив чай. Валентині стало шкода продавати житло. Адже свій кут. Все життя тут пройшло. Та вже немає шляху назад речі зібрані, документи підписані.
Ну ось. Можна їхати в новий дім! оголосив родич.
Почекай, невже зараз? Я ще посуд не склала, спробувала заперечити жінка, але Артем наполягав мовляв, покупцеві ніде ночувати.
Ну добре, якщо сьогодні, то сьогодні. Тільки швидко зберу посуд, погодилася Валентина.
Вони їхали вантажівкою. Старенька почала позіхати й заснула. Свідомість час від часу поверталася, і вона бачила дорогу, чула, як чоловіки розмовляли.
Тітонько, ви мене чуєте? ніби здалеку лунав голос Артема. Відповісти вона не змогла.
Лишімо її тут, почула вона, коли знову прийшла до тями. Все навкруги було ніби в диму. Вони викинули її просто в сніг.
Сама помре, додав Артем.
Валентина зрозуміла родич її обдурив. Мабуть, підсипав щось у чай, щоб вона заснула й підписала документи. Заплющивши очі, вона готувалася до смерті.
Тим часом за цим спостерігала молода дівчина. Проїжджаючи повз і побачивши машину біля дороги, вона подумала, що водію потрібна допомога, і зупинилася. Але потім побачила, як двоє витягли щось із вантажівки й понесли в ліс. Сніг ішов сильно. Дівчина зацікавилася чому вони щось вивантажують посеред дороги й ще в таку погоду? Може, щось приховують?
Трохи проїхавши й вимкнувши світло, вона почала чекати. На всяк випадок запамятала номер. Коли незнайомці поїхали, дівчина побігла туди, куди вони несли мішок. Побачивши стару, вона перевірила пульс. Жива! Тільки без свідомості. Дівчина негайно подзвонила чоловікові, і вони разом відвез
