Єдина зрада перед весіллям: як коментар про вагу змінив життя.
Оксана зрадила чоловікові лише раз, ще до весілля. Він назвав її товстою й сказав, що вона не влізе у весільну сукню. Дівчина образилась і з подругами вирушила до клубу. Там напилася й прокинулася в незнайомому будинку в обіймах блакитноокого красеня. Який же був сором! Оксана нічого не розповіла Олегу, пробачила його образливі слова й почала дієту. Від алкоголю відмовилась, бо незабаром дізналась, що вагітна, нагода кинути пити сама спала на голову.
Дочка народилась вчасно, чудова блакитноока дівчинка, Олег боготворив її. Усі пять років Оксана переконувала себе, що все гаразд: у доньки сині очі, бо й свекор мав такі ж. А що, якщо вона кучерява? Вона всіма силами намагалася викинути з памяті кучерявого хлопця, імя якого навіть не запамятала. Та щось у її серці шептало, що дівчинка не від чоловіка. Можливо, тому вона пробачала Олегові все: нічні повідомлення, части відрядження, вічне незадоволення її зовнішністю та кулінарією. Дочці потрібна була родина, батька вона обожнювала, а який чоловік не зраджує?
Терпи, куди ти підеш? казала мати. У нас, сама знаєш, місця немає, бабуся в ліжку, брат привів невістку, де я вас усіх подіну? Казала тобі: не можна квартиру на свекруху переоформляти, залишишся біля розбитого корыта!
Оксана й терпіла. Та це не допомогло, і одного дня Олег все ж пішов. Казав, що зустрів іншу, навіть плакав, обіцяв завжди бути батьком для Марічки, але не може йти проти своїх почуттів. Мати, яка ніби любила онуку, після розлучення кинула:
Зроби тест на батьківство, а то може даремно аліменти платите!
Оксана була шокована: думала, що лише в неї такі підозри. Виявилося, ні.
Ти здуріла? накинувся Олег. Марічка моя донька, це очевидно навіть сліпому.
Свекруха не очікувала такого, бо коли через рік після розлучення Оксані знадобилося лягти до лікарні з апендицитом, старі підозри розвіялися, коли вона побачила знайоме обличчя.
Вибачте, ми десь зустрічалися? спитав хірург.
Оксана рішуче похитала головою. Сподівалася, що він не згадає. Але він згадав, бо наступного дня в палаті пожартував:
Сподіваюся, цього разу не втечеш, як минулого?
Оксана почервоніла, як буряк. І вирішила якомога швидше покинути лікарню. Та не врахувала одного: за ті дні, що провела в лікарні, Тарас встиг зробити так, що їй більше не хотілося тікати.
Про доньку Оксана нічого не розповіла, лише згадала, що має дівчинку, але обережно обійшла питання батьківства.
Тарас зрозумів усе відразу, коли побачив Марічку. Він хвилювався, купив ляльку, розпитував Оксану, як правильно поводитися.
Розумієш, казав він, коли ми з сестрою були малі, мама зустріла чоловіка, і вона справді його любила, але сестра його не прийняла, і мама зрештою відмовила йому. Я не хочу такого, хочу бути для твоєї доньки другим батьком.
Ці слова вразили Оксану. А коли він зупинився й подивився на дівчинку, стало зрозуміло: і він все зрозумів.
“Яка ж різниця, думала Оксана. Все одно колись доведеться розповісти.”
Звикла до подружніх проблем, вона чекала звинувачень і криків. Але Тарас, залишившись наодинці, міцно обійняв її й прошепотів: “Яке ж це диво!”.
Спочатку Марічка, здавалося, прийняла Тараса. Але коли Оксана обережно запитала, чи не буде вона проти, щоб Тарас жив з ними, дівчинка розплакалася:
Я думала, тато повернеться! Нехай Тарас живе окремо.
Зрештою Оксана її переконала, але Тарас був дуже розчарований.
Адже вона моя донька! Тобі треба їм розповісти!
Олег цього не переживе. І Марічка. Для неї він тато, а для нього вона єдина донька. Схоже, його кохана не може мати дітей. Так мені свекруха розповіла.
Тарас почувався скривдженим, Марічка влаштовувала скандали, а Оксана всіма силами намагалася зберегти мир у родині. Зрештою вони домовилися про правила, які допомагали маневрувати між коханими: Оксана сама відвозила доньку до Олега, щоб чоловіки не зустрічалися, залишала Марічку й Тараса наодинці, щоб вони не сварилися, а вона була посередником між ними. Навіть на 8 Березня разом із донькою готувала вітання, боячися, що та щось промовить Тарасові, а він не втримається й розповість правду.
Пізніше Оксана дізналася, що знову вагітна. І дуже злякалася. Вона боялася, що друга дитина буде схожа на Марічку, й Олег усе зрозуміє; боялася, що донька заздритиме й ще більше злитиметься на Тараса; боялася, що Тарас скористається її перебуванням у пологовому й розповість Марічці все.
Домовилася з матірю, щоб та забрала доньку на час пологів. Мати погодилася, хоча в будинку вже було двоє дітей (брат уже подарував їй о
