Все почалося з дрібниці з крихітної, здавалося б, незначної деталі. Марійка навіть не думала, що ця дрібниця розкриє перед нею прірву, в яку неможливо зазирнути без жаху. Все почалося з полуниці.
Софійка її донечка, її світло, її дихання, її девять років життя, прожитих у любові й турботі раптом вкрилася червоними плямами після шматочка солодкого десерту. “Нічого страшного”, подумала Марійка. Алергія буває. Але коли лікар, не зазирнувши в медичну картку, сказав: “Ну, у когось буває на ягоди”, у грудях щось здригнулося. У їхній родині ніколи не було алергії. Ні в неї, ні в чоловіка, ні в батьків. Ніколи.
А потім очі.
Карі. Глибокі, як ніч, як шоколад, як очі чоловіка. А в Марійки сіро-блакитні, як ранкове небо над морем. Вона дивилася на доньку й не впізнавала. У ній не було жодної її риси. Ні вигину брів, ні лінії підборіддя, навіть тієї звички примружитися на яскравому світлі, яку Марійка передала б усій всесвіту, якби могла.
“Генетика штука складна”, зни
