**Подарунок від свекрухи на весілля: коли краще нічого не дарувати**
Оксана й Дмитро вінчалися. У розпалі свята ведучий оголосив момент подарунків. Батьки нареченої першими привітали молодих. Потім підійшла мати хлопця, Ганна Коваль, з великою коробкою, перевязаною блакитною стрічкою.
Господи! Що ж там таке? прошепотіла Оксана Дмитру, очі блищали від цікавості.
Не знаю. Мама досі тримала це в таємниці, відповів він, злегка здивований.
Вирішили розкривати подарунки наступного дня, коли втихомиряться весільні клопоти. Оксана запропонувала почати з коробки свекрухи. Розвязавши стрічку й піднявши кришку, вони зазирнули всередину і оніміли.
Оксана давно помітила в Дмитра одну дивну звичку: він ніколи не брав нічого без дозволу, навіть дрібничку.
Можна останню цукерку? нерішуче питав він, дивлячись на самотній льодяник у вазі.
Звісно! дивувалася вона. Не питай навіть.
Це просто звичка, усміхався він, швидко розгортаючи фантик.
Лише через кілька місяців Оксана зрозуміла, звідки ця надмірна скромність.
Колись Дмитро запросив її познайомитися з батьками Ганною й Іваном. Спочатку свекруха здалася привітною. Але це враження розвіялося, коли Ганна запросила їх до столу.
Поклала дві тарілки з двома ложками пюре й однією маленькою котлетою. Дмитро швидко зїв і тихо попросив ще.
Ти їси, як вовк! Ми тебе ніколи не прогодуємо! скрикнула Ганна, шокуючи Оксану.
Коли Іван попросив додати, дружина одразу підклала йому. Оксана доїла свою порцію, приголомшена очевидною неприязню свекрухи до власного сина.
Потім, під час підготовок, Ганна критикувала все: обручки, залу, меню.
Навіщо так витрачатися? Знайшли б дешевше! нарікала вона.
Оксана не витримала.
Дайте нам самім вирішувати! Це наші гроші й наш вибір!
Ображена Ганна перестала телефонувати й навіть погрожувала не прийти.
За два дні до весілля прийшов Іван.
Підеш допомогти з подарунком, сказав він, відводячи Дмитра до машини.
Вони подарували пральну машинку, яку Іван купив без Ганни вона вважала й це занадто дорогим. Потім вона зникла серед гостей.
Наступного дня, відкривши коробку, вони розчарувалися.
Рушники? не вірила своїм очам Оксана.
І шкарпетки, додав Дмитро, дістаючи дві пари махрових. Мама взяла перше, що під руку потрапило.
Через кілька днів Ганна зателефонувала синові, розпитуючи про подарунки інших.
Що дарували твої родичі? Друзі? допитувалася вона.
Не твоя справа, відповів Дмитро і поклав слухавку, нарешті звільнившись.
Залишається урок: щедрість не у вартості подарунка, а у повазі до ближнього. І Ганна про це забула дуже давно.