Усі пють, пють, пляшок повно, а їжі ані крихти.
У хаті знову гості. Вони бували тут майже завжди.
Усі пють, пють, пляшок повно, а їжі ані крихти. Хоч би шматочок хліба знайти а на столі лише окурок та пуста консервна банка, Лесь уважно оглянув стіл, але нічого їстівного не знайшов.
Гаразд, мамо, я піду, сказав хлопчик і повільно почав взувати свої роздерті черевики.
Він ще сподівався, що мама зупинить його і скаже:
Куди ж ти, сину, голодний, а на дворі холодно. Сиди вдома. Зараз зварю каші, випроваджу гостей і помию підлогу.
Він завжди чекав ласкавого материного слова, але вона не дуже любила говорити ніжності. Її слова були схожі на колючки, від яких Лесю кортіло згорнутися в клубочок і сховатися.
Цього разу він вирішив піти назавжди. Лесю було шість років, і він почувався достатньо дорослим. Спочатку треба знайти грошей і купити булочку, а може, навіть дві Шлунок бурчав і вимагав їжі.
Як здобути гроші, Лесь не знав, але, проходячи повз кіоски, побачив у снігу стирчачу порожню пляшку. Згадав, що пляшки можна здати і тоді в нього будуть гроші. Хлопчик поклав пляшку в кишеню, потім знайшов зімятий пакет біля зупинки. Ще півдня він збирав пляшки.
Пляшок було вже багато, вони весело дзвеніли в пакеті. Лесь уявляв, як купить мяку, пахучу булочку з маком чи родзинками, а може, навіть із повидлом. Але потім подумав, що булочка з повидлом може коштувати дорожче, і вирішив ще пошукати.
Він заблукав до вокзалу. На платформі приміських поїздів, де чоловіки пють пиво в очікуванні електрички, Лесь поклав важкий пакет біля кіоску, а сам побіг за щойно поміченою пляшкою. Поки біг, якийсь брудний і злий чоловік забрав його пляшки. Хлопчик попросив повернути пакет, але той так грізно на нього поглянув, що Лесю не залишилося нічого, крім як розвернутися й піти.
Мрія про булочку розтанула, як марево.
Збирати пляшки нелегка справа, подумав Лесь і знову пішов блукати засніженими вулицями.
Сніг був мокрим і липким. Ноги мерзли й боліли. Уже зовсім стемніло. Він не памятав, як опинився в підїзді, але, притулившись до батареї, занурився у теплий сон.
Прокинувшись, Лесь подумав, що досі спить, бо було тепло, тихо і затишно, а в повітрі пахло чимось дуже смачним!
У кімнату, де він спав, увійшла жінка. Вона була гарною і дивилася на нього ласкаво.
Ну що, хлопчику, запитала вона, зігрівся? Виспався? Ходімо снідати. Ночіла йшла, а ти, як цуценя, у підїзді спав. Забрала тебе й принесла додому.
Тепер це мій дім? не вірячи своєму щастю, запитав Лесь.
Якщо у тебе немає дому, то буде, відповіла жінка.
Далі все було ніби у казці. Невідома тітка годувала його, піклувалася, купувала новий одяг. Поступово Лесь розповів їй усе про своє життя з матірю.
Добра тітка мала імя, яке йому здавалося чарівним Ліяна. Насправді імя було звичайним, але Лесь ще мало жив і чув його вперше. Він вирішив, що тільки добра фея може мати таке чудове й гарне імя.
А хочеш, щоб я була твоєю мамою? запитала вона одного разу, обіймаючи його і міцно притискаючи до себе, як роблять справжні, люблячі матері.
Він, звісно, хотів, але
Щасливе життя несподівано швидко закінчилося. Через тиждень прийшла його мати.
Мати була майже твереза і дуже кричала на жінку, яка прихистила Леся: Ніхто ще не позбавив мене материнських прав, і син належить мені!
Коли вона вивела Леся, з неба посипалися сніжинки, і йому здалося, що будинок, де залишилася добра тітка, схожий на білий замок, вкритий чарівним снігом.
Потім життя стало дуже важким. Мати пила. Лесь тікав з дому. Ночував на вокзалах, збирав пляшки, купував хліб. Ні з ким не знайомився, ні в кого нічого не просив.
З часом його матері справді позбавили прав, а Леся відправили до дитячого будинку.
Найсумніше було те, що він ніяк не міг пригадати, де той будинок, схожий на білий замок, де живе добра жінка з чарівним імям.
Минуло три роки.
Лесь жив у дитячому будинку. Він був замкнутим і мовчазним хлопчиком. Його улюбленою справою було відокремитися і малювати. І завжди він малював одне й те саме білий будинок і сніг, що падає з неба.
Одного разу до дитбудинку приїхала журналістка. Вихователька проводила її по всіх кімнатах і знайомила з дітьми. Вони підійшли до Леся.
Лесь добрий, цікавий хлопчик, але в нього проблеми з адаптацією в колективі. Ми працюємо над тим, щоб влаштувати його в сімю, пояснювала вона журналістці.
Да
