Побачивши собаку біля лавки, він кинувся до нього. Погляд його впав і на ремінь, який Наталя недбало залишила.
В той момент, коли Віктор побачив пса, що лежав біля лавки, він миттєво побіг до нього. Перед очима мелькнув і ремінь, кинутий Наталею. Барс сумно дивився на свого господаря набряклими очима…
Вже майже два роки, як він мало спілкувався із сестрою. Оксана досі не розуміла, як незначна суперечка могла перерости у такий жорстокий конфлікт.
Оксана й Віктор Коваленки народилися з різницею у рік. З дитинства вони були нерозлучні, завжди підтримували один одного. Які б витівки не сплутали, відповідальність ділили порівну ніколи не ховалися за спину іншого.
Їхнє рідне село, Заріччя, з року в рік розвивалося й процвітало. Їм пощастило з головою Павло Михайлович, який сам тут народився, виявився вправним господарником.
Закінчивши аграрний університет, він повернувся додому й взявся за справу. Його зусилля скоро оцінили, і через десять років Павло Михайлович очолив адміністрацію Заріччя.
Особисте життя теж складалося вдало. Оксана, закінчивши медколедж, почала працювати фельдшером у місцевій амбулаторії. Павло не міг пройти повз таку красу байдуже. Оксана відповіла взаємністю. Вони одружилися, і весілля святкувало все село. Віктор щиро радів за сестру, хоча його власний шлюб із Наталею був далеким від ідеалу.
Поки Оксана була незаміжньою, Наталя час від часу воркотала на неї, називаючи марнотраткою або зарозумілою. Але після весілля нарікання змінилися на заздрість. Наталя все більше вимагала від чоловіка нового будинку, кращого авто, дорожчого хутра…
Все частіше кидала йому: «У всіх усе є, а в нас нічого!» Віктор старався, як міг, але не міг задовольнити ні її бажань, ні амбіцій.
Частково Наталя була нещаслива сама: Бог не подарував їй радості материнства. А тим часом Оксана вдало вийшла заміж, народила сина й доньку, збудувала просторий дім, а чоловік її дослужився до почесного звання…
Сімейні збори все частіше закінчувалися сварками. Щоразу, коли Віктор відвідував Оксану, Наталя починала лаяти його вдома.
Останній скандал стався на день народження Віктора. Оксана подарувала йому лабрадора він давно мріяв про таку собаку. А Павло презентував новий мотоцикл.
Все йшло добре, доки пяна Наталя не впала у лють і не вилила на Оксану весь накопичений гнів:
Ну що, Оксанко? Собака це натяк? Якщо вже немає дітей, то хоч собаку заведемо, так?!
Оксана намагалася заспокоїти ситуацію:
Наталю, заспокойся. Потім тобі буде соромно…
Але слова не допомогли. Розгорілася бійка, гості розділилися на два табори. Павло тихо прошепотів дружині, щоб ішли, і вони, попрощавшись, пішли.
Минуло два роки. З того вечора Віктор уникав сестру, їхні стосунки звелися до рідких коротких зустрічей. А між ним і Наталею напруга лише зростала.
Ввечері Віктор все частіше гуляв з Барсом до річки. Вони були щасливі удвох: Віктор кидав палицю, Барс весело біг за нею, а потім лягав біля ніг і слухав тихі оповіді господаря.
Оксана знала про це від сусідів, але нічого не робила Віктор був непохитним.
Після нещасної сварки Наталя все більше ненавиділа й Оксану, і Барса. Коли Віктора не було вдома, вона виганяла пса, кричала на нього, інколи навіть била.
Цікаві сусідки лише підлива
