Листопадовий вітер різав обличчя, ніби хтось бив крижаними голками, а з річки тягнуло сирим, пронизливим холодом. На подвірї, між пошарпаними гаражами, грався пятирічний хлопчик. Його мати стояла трохи далі, притиснувши телефон до вуха й регочучись до жартів подруги.
Тим часом хлопчик наблизився до обривистого берега, поки мати була цілковито поглинена розмовою. Вода того дня була брудною і лютою після недавніх дощів течія посилилася. Одного невірного кроку і хлопчик з криком упав у воду, а важкий пальто миттєво потягнув його на дно.
Мати нічого не помічала. Вона продовжувала базікати по телефону, лише час від часу нудьгуючи озираючись.
Хлопчик відчайдушно намагався вибратися на берег, але течія несла його все далі. Він кашляв, захлинався, хапав повітря.
Раптом на протилежному березі зявився чоловік той, кого всі в районі зневажливо називали «Дядько Тарас». Косматий, засмальцьований бродяга, який жив у покинутому будиночку неподалік.
Почувши дитячий крик, він, не роздумуючи, кинувся у крижану воду у своїх брудних лахміттях. Хвилі били його, намагалися збити з ніг, але він не зупинявся, доки не дістався до хлопчика та не витягнув його за комір.
Хлопчик схлипував, блідий і тремтячий. Дядько Тарас виніс його на берег і загорнув у свій пошарпаний кожух.
Коли він приніс дитину назад, мати нарешті побачила їх і заверещала:
Ти що собі думаєш, чіпляєшся до мого сина?! Брудна наволоч!
Та ж він ледве не втопився
Краще б потонув, ніж потрапив до твоїх брудних лап!
Дядько Тарас нерозуміюче дивився на неї. Він був ображений, але ще більше наляканий за хлопчика. Бачити, як ця жінка оре на нього замість перевірити, чи живий її син, було просто неймовірно.
І тоді Дядько Тарас зробив те, чого від нього ніхто не очікував але що було глибоко справедливим
Він несподівано притиснув хлопчика до себе, різко розвернувся і пішов геть.
Гей! Поверни його! завила жінка, але не наважилася підійти ближче.
Дядько Тарас спокійно дійшов до будинку сусідки доброї, уважної бабці і постукав у двері.
Допоможіть хлопчикові, прохрипів він, ледве дихаючи. Викличте міліцію. Його мати мало не вбила. Ви ж бачили.
Сусідка негайно подзвонила. Незабаром приїхали міліціонери і забрали матір, яка й досі кричала лайки. Дядько Тарас розповів усе, як було, нічого не приховуючи.
Після розгляду справи матір позбавили батьківських прав. Хлопчик спочатку залишився у сусідки, а потім потрапив до прийомних батьків.
А Дядько Тарас зник більше його ніхто не бачив у районі. Лише через місяці хтось згадав: це ж він врятував дитину ту саму дитину, якій, можливо, було б гірше, якби вона залишилася з такою матірю
