Так склалося, що його виховувала бабуся, хоча мати була живою.
Так вийшло, що Дениса виховувала бабуся, хоч його мама ще була жива. Треба сказати, що мати була чудовою гарною та доброю. Але вона працювала співачкою у філармонії, тому вдома бувала рідко. Через постійні відїзди вона навіть розлучилася з чоловіком, батьком хлопчика. Тож про Дениса піклувалася лише бабуся.
Скільки себе памятає, Денис, повертаючись додому до свого багатоповерхівки, завжди піднімав голову вгору і на четвертому поверсі у вікні бачив силует улюбленої бабусі, яка нетерпляче чекала його повернення. А коли бабуся проводжала його кудись, вона завжди махала йому у вікно, і він обовязково відповідав тим самим.
Але коли Денису виповнилося двадцять пять, бабуся пішла з життя. Тепер, повертаючись додому і не бачачи у вікні рідного силуету, хлопець відчував невимовну сумноту і порожнечу. Навіть коли мама була вдома, Денис почувався самотнім. Вони з матірю давно не розмовляли по-справжньому, не мали спільних тем і інтересів. Вони навіть побутових справ не вирішували разом, ніби були чужими.
Через кілька місяців після смерті бабусі Денис раптом вирішив поїхати до іншого міста. Тим більше, що його спеціальність була дуже затребувана IT-фахівці потрібні були всюди. В інтернеті він знайшов гарну компанію, яка обіцяла високу зарплату в гривнях і оплачувала оренду. Мама лише зраділа. Адже син уже дорослий і має сам шукати свого шляху, далеко від неї.
З дому він узяв лише улюблений бабусин кухоль на згадку і трохи одягу для початку. Вийшовши з дорожнім рюкзаком на плечі, Денис востаннє подивився на кухонне вікно, але нікого там не побачив. Мати навіть не підійшла до вікна, щоб помахати синові на прощання. Таксі швидко довезло його до вокзалу, і незабаром він лежав на верхній полиці плацкартного вагона.
Наступного ранку потяг прибув точно за розкладом, Денис знайшов офіс, де мав працювати, зареєструвався і пішов шукати квартиру за попередньо знайденими в інтернеті адресами. Пересуваючись незнайомим містом з навігацією у телефоні, він раптом помітив один багатоповерховий будинок. Здавалося, він дуже схожий на його рідний дім. Усі ці хрущовки, звичайно, схожі, але Денисові здалося, що у цьому будинку було щось особливе. Мабуть, тому, що віконні рами були пофарбовані в такий самий дивний блакитний колір.
Денис мимоволі зійшов з маршруту і повільно підійшов до цього будинку. Він хотів просто постояти поряд і згадати бабусю. Наблизившись, автоматично підняв голову, подивився у вікно, де мала бути кухня, і раптом завмер У нього навіть голова закрутилася від такого видовища. На четвертому поверсі, за кухонним вікном, він побачив силует своєї бабусі. Він миттєво впізнав її, і серце мало не вискочило з грудей.
Денис був розсудливим і розумів, що це неможливо. Тому швидко заплющив очі, обернувся і повільно пішов геть. Розум казав йому, що там у вікні стоїть зовсім інша бабуся, але серце чомусь кричало: «Стій! Це ж вона!» І він послухав серце, зупинився, обернувся і знову підняв очі догори.
Бабуся все ще стояла біля вікна. Денис не витримав. З рюкзаком на плечі він кинувся до будинку, до четвертого поверху. І тут, як у його рідному домі, у дверях була зламана замкова рига, тому він стрімко піднявся на свій поверх і натиснув дзвінок. Двері відчинила заспана дівчина у халаті, яка здивовано подивилася на незнайомця і невдоволено запитала:
Вам чого?
Мені? збентежився Денис. Мені бабусю
Бабусю? здивовано перепитала дівчина. Потім раптом посміхнулася і гукнула глибше у квартиру: Мамо! До тебе прийшли!
Поки мати підходила, дівчина цікаво оглядала цього дивного хлопця. А Денисові вже не тільки крутилася голова здавалося, серце ось-ось зупиниться.
Хто мене кличе? у дверях зявилася така ж заспана жінка років пятдесяти у халаті.
Мамо, уяви, знову посміхнулася дівчина. Він тебе бабусею назвав.
Почекайте, прошепотів Денис. Я кликав не її Я Там, у вашому вікні На кухні Там стояла бабуся Моя Я точно її там бачив.
Ти що, з наркотиків? з презирством буркнула дівчина. У нас ніяких бабусь нема! Ми з мамою живемо вдвох! Зрозумів?
Так, зрозумів Вибачте Я помилився У Дениса все попливло перед очима, він зробив крок назад, поставив рюкзак на підлогу і, щоб не впасти, вперся рукою у стіну. Вибачте Зараз трохи постою і піду
Дівчина почала зачиняти двері, але мати не дозволила.
Гей, хлопче, з тривогою звернулася вона до нього, як ти себе почуваєш?
Нормально брехав він тихо. Не хвилюйтеся
А мені здається, що твій тиск за