Я більше не готуватиму на всіх! Лише для себе та Софійки. А це вже чому? скривився Богдан. Бо в нашій хаті, як я побачила, кожен сам за себе. То й живіть так!
Мам, де сніданок? Юля вдерлася до спальні без стукоту. Я запізнююсь на уроки!
Оксана спробувала підвестись, але світ закрутився. Термометр показував тридцять вісім і пять. Горло ніби піском сипало, в грудях хрипіло, ніби старий мях.
Юлечко, я хвора Візьми щось із холодильника.
Там порожньо! Лише йогурти для маленької! Донька стояла на порозі, руки на груди, ніби вартівник біля скарбниці. Завжди ти тільки про неї й дбаєш!
З кімнатки роздався плач. Софійка прокинулась. Оксана змусила себе підвестись. Ноги були мов з вати, перед очима танцювали плями.
Оксан, де моя сорочка? Богдан виглянув із ванної. Блакитна, у білу смужку?
У шафі має бути
Нема! Ти прасувала її вчора?
Оксана прихилилася до стіни. Вчора вона ледве пересувалася, намагаючись доглядати малу.
Ні, не встигла.
Трясця! У мене нарада! чоловік сердито грюкнув дверима.
Софійка плакала все голосніше. Оксана поплелася до кімнатки, підхопила донечку. Маленькі пальчики вчепилися в її шию, мокрі від сліз.
Мам! крик із кухні. Тут взагалі нічого немає! Навіть хліба!
Гроші на столі, купиш собі по дорозі.
Я не заходитиму в крамницю! У мене контрольна! І взагалі, годувати нас це твоя робота!
Оксана мовчки вийшла на кухню, тримаючи Софійку. Дістала з морозилки котлети, поставила пательню.
І макарони звари! Наказала Юля, не відриваючись від телефону.
Поки снідав Богдан, він вийшов у помятій сорочці.
Довелося вдягнути цю. Виглядаю як жебрак. Дякую тобі!
Оксана мовчала. Говорити було боляче, а сил пояснювати нуль.
У Даринки сьогодні день народження, оголосила Юля, накладаючи собі макарони. Піду до неї після школи. Повернуся пізно.
Юле, мені дуже погано. Може, залишишся вдома? Допоможеш із сестрою?
Ой, ну звісно! Я цілий рік цього дня чекала! І взагалі, я не просила народжувати сестру! Це ваші клопоти!
Донька схопила рюкзак і вилетіла з хати, грюкнувши дверима.
Богдан доїдав, гортаючи новини.
Богдане, може, прийдеш раніше? Мені дуже зле.
Не можу. Після роботи корпоратив. Службові обовязки, ти ж знаєш.
Але я ж хвора
Ну, випій парацетамолу. Ти ж не прикута до ліжка. Терпи якось.
Він чмокнув її у скроню гарячу, липку від поту і пішов.
Оксана залишилася сам-на-сам із трирічною донечкою. Софійка вимагала їжі, ігор, уваги. Оксана робила все на автоматі, відчуваючи, як із неї витікають сили.
Опівдні температура підскочила до тридцяти дев’яти. Оксана ледве нагодувала дитину, поклала спати й звалилася на диван. У голові дзвеніло, серце билося нерівно.
Телефон задзвонив. Повідомлення від Юлі: «Мам, дай грошей на подарунок Даринці. Терміново!»
Оксана не відповіла. Не було сили навіть підняти телефон.
Ввечері першим повернувся Богдан. Під мухою, веселий, з пакетом.
Купив пива та чіпсів! Сьогодні матч! плюхнувся на диван, увімкнув телевізор.
Богдане, погодуй Софійку, будь ласка. Я не можу встати.
Що, зовсім погано? нарешті подивився на дружину. Чого ти така червона?
Температура. Весь день
Ну, виклич швидку, якщо зовсім кінець. А де донька?
У ліжечку. Скроз прокинеться.
Гаразд, погодую. Тільки нехай прокидається.
Софійка прок
