Я зрозумів, що скоїв. Хотів повернутися до своєї колишньої дружини, з якою прожив 30 років, але було вже запізно…
Мені 52. І в мене немає нічого. Ні дружини, ні родини, ні дітей, ні роботи нічого…
Мене звуть Віктор. Тридцять років я жив із дружиною. Завжди заробляв на життя, щоб забезпечувати сімю, а вона доглядала за домом. Я не хотів, щоб вона працювала. Мені подобалося, що вона вдома. Але з часом вона почала мене дратувати.
Ми жили разом, поважали одне одного, але кохання згасло. Я думав, що це нормально. Мене це влаштовувало. Але потім усе змінилося. Одного вечора в барі я зустрів Соломію. Вона була на 20 років молодша за мене. Гарна, добра, кумедна ніби мрія, яка збулася.
Ми почали зустрічатися, і незабаром вона стала моєю коханкою. Через два місяці я зрозумів, що більше не хочу брехати дружині. Не хотів повертатися додому після роботи. Я кохав Соломію і хотів, щоб вона стала моєю дружиною.
За кілька днів я розповів усе дружині. Вона не влаштовувала сцен. Залишалася спокійною. Я подумав, що вона теж мене не кохає, тому й реагувала так рівно. Але тільки зараз я усвідомлюю, наскільки сильно скривдив Марію.
Ми розлучилися. Продали квартиру, де прожили стільки років. Соломія наполягала, щоб я не залишав житло колишній дружині. Так я і зробив. Марія купила собі однокімнатну. А я на свої заощадження придбав двокімнатну для Соломії.
Я не допоміг колишній дружині, не дав їй і копійки. Знав, що в неї немає грошей і що роботу вона знайде не одразу. Але тоді мені було байдуже. Наші сини не хотіли зі мною спілкуватися. Вони відчували, що я зрадив їхню матір, і не могли мені пробачити.
Тоді це мене не хвилювало. Соломія була вагітна, і ми з нетерпінням чекали дитину. Незабаром народився син. Але хлопчик не був схожий ні на мене, ні на Соломію. Друзі сумнівалися, чи це моя дитина. Я не хотів їх слухати.
Життя з Соломією не складалося. Я мусив багато працювати, доглядати за домом і дитиною. Вона лише вимагала грошей і постійно кудись виходила. У домі був безлад, ніколи не було приготованої їжі. Вона поверталася о третьій чи четвертій годині ранку, пахла алкоголем і заводила сварки на порожньому місці.
Зрештою, я втратив роботу. Був виснаженим, злим і погано виконував обовязки. Три роки моє життя було таким. Потім мій брат, який завжди недолюблював Соломію й сумнівався, чи це моя дитина, змусив мене зробити тест ДНК. Виявилося, що син не мій.
Ми розлучилися одразу, як усе зясувалося. За цей час я не спілкувався ні з дружиною, ні з синами. Після розлучення з Соломією я вирішив повернутися до Марії. Купив квіти, вино, торт і пішов до неї. Виявилося, що вона там більше не живе. Новий господар дав мені її нову адресу.
Я прийшов туди. Двері відчинив чоловік. Виявилося, Марія знайшла гарну роботу і вийшла заміж за колегу. Вона була щаслива і добре виглядала.
Незабаром я зустрів її в кафе. Попросив повернутися до мене. Вона подивилася на мене, ніби на дурня, і пішла. Тепер я розумію свою помилку. Чого я хотів? Що досяг? Навіщо покинув дружину заради молодої дівчини?
Мені 52. І в мене немає нічого. Ні дружини, ні роботи, навіть сини не хочуть зі мною говорити. Я втратив усе, що мав найважливішого. І це лише моя провина. На жаль, цю помилку вже ніколи не виправити…