«Досить, годі! Скільки можна? Дитина, постійні клопоти «допоможи, допоможи» А я хочу життя, як колись! Хочу близькості! Працюю, а потім приходжу до дружини, до жінки Зараз до друга заскочу, а там молоденьку знайду Ох» сидячи за кермом, Сергій нервово затягувався цигаркою, думаючи, що сьогодні поставив крапку у їхніх стосунках.
Їхня історія з Оленою була старою, як світ. Познайомились, закохались без памяті, пристрасть, забули про обережність і через кілька місяців вона показала йому дві смужки.
«Звичайно, народжуй, ми впораємось», сказав Сергій, а всі тітоньки й дідусі лише згодно кивали: «Допоможемо, лише давайте онуків!»
Потім весілля, вагітка, щасливі сльози син! І все Щастати безтурботне життя скінчилося. Дружина перетворилася на заклопотану квочку: невиспана, непричесана, постійні вимоги дитини, її нескінченні «допоможи».
Куди поділась його дівчина? Рідні швидко віддалилися і вони залишились самі на самі з батьківством.
«Я не готовий!» сьогодні випалив Сергій дружині й грюкнув дверима перед носом Олени, яка тримала на руках немовля.
Різкий скрегіт гальм перед машиною раптом зявилась похила постать.
«Тобі життя набридло?!» вискочивши з авто, Сергій підбіг до незнайомця.
Чоловік у плащі випростався, подивився на нього старечими очима й прошепотів:
«Так».
Не чекаючи такої відповіді, Сергій зніяковів:
«Діду, вам допомогти? Може, щось потрібно?»
«Я не хочу більше жити».
«Ну, що ви, дідусю! Давайте, я вас відвезу додому? Розкажіш, може, я допоможу?» Сергій взяв старого за руку й обережно посадив у машину.
«Ну, розповідайте», закурився Сергій.
«Довга історія».
«А я нікуди не поспішаю».
Старий уважно подивився на Сергія, потім на фото у салоні.
«Пятдесят років тому я зустрів дівчину. Любов з першого погляду, все швидко закрутилось весілля, дитина, син Здавалося б, ось воно щастя!»
«Але мені хотілося, як раніше пристрасті, веселощів. Дружина втомлена, дитина, побут Я все на неї звалив. На роботі знайшов іншу, закрутив роман. Дружина дізналась розлучення. А з тією нічого не вийшло. Я не сумував гуляв, скільки хотів. А вона знову вийшла заміж, повернула красу. Син називав вітчима татом, а мені було все одно».
«А ви що?» нервово затулив цигарку, спитав Сергій.
«Я? Догулявся. Ні сімї, ні сина. А сьогодні йому пятдесят прийшов привітати, а мене на поріг не пустили. Каже: «Ти мені не батько, йди гуляй далі».
«Діду, вам куди їхати?» Сергій закрутив двигун.
«Та я тут живу. Їдь, не турбуйся».
Старий вийшов і попрямував до хрущовки. Сергій дочекався, поки він зайде у підїзд, потім розвернувся й поїхав у супермаркет. Купив квіти.
«Пробач мені» увійшовши додому, він став перед Оленою, яка плакала, сидячи на підлозі. Він взяв сина на руки, пішов у кімнату й почав колихати, наспівуючи: «Котику сіренький, котику біленький»
Син швидко заснув, поклавши ручку на груди батька, де билось серце. Сергій з ніжністю дивився на нього: «Я хочу побачити, як він виросте. Хочу почути «тато»»
«Знову когось рятував?» усміхнулася старенька на порозі. Чоловік повісив плащ і теж посміхнувся.
«Так, треба ж комусь розказувати про помилки, щоб не повторили».
«І як, допомога знайшла того, кому була потрібна?»
«Мені самому колись її не вистачало».
«Ходімо вечеряти. До речі, памятаєш, завтра ювілей сина, ніяких рятувальних місій!» дружина ласкала його поглядом.
«Як можна забути? Пятдесят років нашому сину, нашому щастю», обійнявши її, старий пішов на кухню, усміхаючись.
Таке буває в житті. Часом досвід інших найкращий учитель.
