Батько пішов, дізнавшись про мамину пригоду з колегою. У домі розгорівся жахливий скандал.
Що ти хочеш? Я завжди сама! Ти постійно на роботі, вдень і вночі. Я жінка, мені потрібна увага!
А що скажеш, якщо твого уважливого Романа я запру за ґрати? Підкину йому щось і закрию, га? холодно спитав батько. Він був офіцером поліції.
Не посмієш! Не посмієш! Ти все зруйнував.
Мама сіла на диван і розплакалась. Батько зібрав свої речі й пішов до дверей. Я стояв у дверях між коридором і вітальнею, готовий кинутися під ноги, щоб не пустити його. Яка дурість! Завжди ми були згуртованою, щасливою родиною. Мама й тато ніколи не сварились, сміялися з тих самих жартів. Так, тато багато працював, повертався додому виснаженим, мріючи лише про сон. Але ті моменти, коли ми були разом, казали, що все добре. Як мамі могло спасти на думку зруйнувати це? І чи пробачить батько?
Василю, не йди, благала мати, відводячи руки від обличчя. Пробач мене! Не йди. Дмитре, чому ти стоїш і слухаєш?
Але я не рухнувся. Я стояв на його шляху. У дванадцять років я вірив, що можу зупинити кінець того, що вважав щасливою родиною.
Дмитро, пропусти, сказав батько твердим голосом. Так він говорив лише на службі. Ніколи вдома.
Не йди! прошепотів я.
Даруй дорогу!
Той самий холодний тон.
Тату а я?
Він відштовхнув мене, немов непотрібну річ, і вийшов з хати. Мені здалось, що він поспішав, щоб не вчинити чогось страшного. Не лише не вдарити маму у нього був службовий пістолет. Очі його палали від люті, і тепер я розумію: він зробив правильно, що пішов. Того дня він став для мене людиною, яка відштовхнула мене, як непотрібний стілець. А мати тією, що створила цей жах у нашому житті.
Роман, звичайно, виявився нікчемою й кинув матір одразу після батька. Вона залишилася сама в жахливому стані. Чоловік пішов, коханець втік, син звинувачує її у розпаді родини. А я
Я почав гуляти вночі, потрапив у погану компанію. Спочатку крадпотім став сміливішим, і одного разу нас затримали за спробу пограбування, але життя дало мені шанс виправитися, і тепер я стою перед батьком, знаючи, що пробачення це не слабкість, а сила.