**Рудень зник**
Оленко, ти вдома? Тарас увірвався у квартиру й зупинився, побачивши дружину в передпокої. Вона сиділа навпочіпки й тихо плакала. Я нічого не зрозумів із твого дзвінка. Ридала так, що слів не розібрати. А потім телефон ще й розрядився. Що сталося, Оленко? Ти ж зовсім не своя.
Рудень зник ледве вимовила вона. Його немає вдома.
Як це зник?! здивувався Тарас. Куди він міг подітися? Може, десь у хаті сховався?
Ні. Твоя сестра Маряна Вона сказала, що кіт випадково вибіг у підїзд, коли вона йшла з Петриком гуляти. Але ж ти знав, Тарасе, наш Рудень Він ніколи б сам не пішов на вулицю. Навіщо йому туди, якщо він там мало не загинув? Мені здається, вона його спеціально випустила
Що?! Тарас стиснув кулаки. Де вона зараз? Де Маряна?
Пішла до крамниці Не знаю. Я весь день шукала Рудня, але його ніде немає. І ніхто не бачив. Як так можна, Тарасе? Невже людина здатна на таку підлість? Викинути беззахисну тварину на вулицю. Взимку. Хіба так можна?
Людина ні. А Маряна Маряна може. Тим більше, вона вже колись так робила. Не хвилюйся, сьогодні ж її тут не буде.
***
Місяць тому
Тарас йшов до зупинки, коли раптом побачив щось руде під снігом.
Спочатку здалося це просто листя. Але воно дивно тремтіло, наче старий холодильник.
Це й привернуло його увагу. Він підійшов ближче й побачив маленьке кошеня.
Ну й справи поцідив Тарас, почухавши потилицю. Що ти тут робиш, мале?
Звісно, це було риторичне питання.
Кіт не мяукав, не благав про допомогу. Просто лежав і тремтів, наче змирився зі своєю долею.
Тарас обережно підібрав його, струсив сніг із шерсті й, сховавши під куртку, побіг до дому.
Оленко, маю для тебе подарунок! радісно сказав він, заходячи в хату.
Ой, ну ти мене останнім часом зовсім розпестив, посміхнулася дружина. То пляшки дорогого вина, то новий телефон, про який я мріяла. Що цього разу? Квитки на Карпати?
Краще! Тарас розстебнув куртку й дістав кошеня. Ось! Знайшов на вулиці. Ти ж казала, що хоче саме рудого?
Божечки, ахнула Олена. Він же зовсім замерз! Давай його сюди, швидше зігрію. А ти роздягайся, мій руки і йди вечеряти.
Так у них зявився Рудень.
***
За кілька тижнів вони до нього дуже привязалися. Він був ласкавий, грайливий, але одного ранку в двері постукали.
Хто це отак рано? Тарас протер очі. Було ще темно.
На порозі стояла його сестра Маряна з сином Петриком.
Привіт, брате, усміхнулася вона. Ми до вас у гості. Пустиш?
Надовго?
Так вийшло Чоловік мене вигнав. Жити нема де.
Тарас знав, що з сестрою краще не сперечатися. Вона вже колись його підвела, продавши батьківську квартиру й не поділившись грошима.
Але Олена запротестувала:
Не виганяй її, Тарасе. Новий рік на носі, а вона ж з дитиною
Маряна залишилася.
І незабаром почала скаржитися на Рудня:
Він мені спати заважає! І Петрик чхає це на нього алергія!
Це твій син застудився, відповів Тарас. А Рудень частина нашої родини.
Ой, годі тобі! засміялася вона. «Частина родини» Краще б дитину завели.
Тарас зціпив зуби. Вони з Оленою вже роки намагалися, але лікарі лише розводили руками.
***
А напередодні Нового року Олена подзвонила йому, ридаючи:
Рудень зник!
Маряна стверджувала, що кіт сам вибіг, але Тарас не повірив. Він знав сестру.
Того вечора вони з Оленою сиділи за столом, слухаючи, як за вікном лунають салюти.
Раптом почулося шкрябання у двері.
Тарас відчинив і на порозі стояв Рудень. Весь замерзлий, але живий.
Він знайшов дорогу додому! скрикнула Олена, пригортаючи кота.
У ту мить куранти пробили північ.
Кажуть, як зустрінеш Новий рік так його і проведеш.
А ще того вечора Рудень відчув щось інше у серці Олени вже билося нове життя. Але вони про це ще не знали.
