Ти ж у нас самостійна! Сказали батьки, та потай подарували трикімнатну у центрі Києва молодшій доньці.
Оксана йшла по “Районі” з візком, коли раптом почула:
Оксанко! Здрастуй!
Вона обернулася перед нею стояла Соломія, подруга сестри, з широкою посмішкою.
Як життя? Ось хотіла запитати що Насті на новосілля взяти? Квартира ж просто казкова три кімнати, у самому серці міста!
Яке новосілля? візок сам зупинився.
Та як же, вона ж переїжджає у бабусину! Каже, батьки оформили на неї. Щасливичка твоя сестра!
У Оксани все стиснулося всередині. Цю квартиру здавали три роки вона навіть знала орендарів у обличчя.
А ще мріяла, що колись її продадуть, поділять кошти, і вона закриє іпотеку раніше терміну.
Вона вже заселилася?
Та ні, ще тільки збирає речі. Але наступного тижня буде свято.
За годину Оксана стояла біля дверей Настіної однокімнатної у Борщагівці. Дзвінок не працював, тому вона постукала.
Оксано? Настя відчинила, у забарвлених фарбою штанях, з ганчіркою в руках. Чого без попередження?
Зустріла Соломію. Вона питала, що тобі на новосілля дарувати.
Ганчірка впала на підлогу. Настя швидко підняла, витерла руки й відступила.
Зачекай хвилину, я трохи у ванну.
Двері зачинилися, але в панельках стіни тонкі. Оксана чітко чула:
Мам? Оксана дізналася Так, про квартиру Приїхала Що мені робити?
Оксана оглянула кімнату скрізь коробки: «Посуд», «Книги», «Одяг». На столі стопка паперів.
Настя вийшла, напружена.
Слухай, не роби драми з приводу житла. Ти ж доросла, у тебе вже є своє.
Настю, це ж майже мільйон гривень! Так просто?
Ну і що? Мені подарували я взяла. Ти б відмовилася?
Може, й не відмовилася. Але б не обманювала рідну сестру.
Я не обманювала! Просто не казала.
А яка різниця?
Настя сіла, сховавши обличчя в долонях.
Оксано, ну що ти хочеш? Щоб я повернула? Я вже ремонт почала!
Я нічого не хочу. Просто тепер знаю, хто я у цій родині.
Та годі! Ти ж сильна, незалежна. А у мене чоловік без роботи, нам важче.
Богдан без роботи? Звідки?
Ну минулого року. Ми сказали батькам, вони й вирішили допомогти.
Оксана повільно кивнула. Виходить, навіть батькам збрехали.
А мою іпотеку до пятдесяти років ви теж врахували?
Ой, годі вже! Квартира моя, і все.
Оксана повернулася до виходу.
Що, так і підеш? Образишся?
Не ображаюся. Просто більше не вірю.
Вдома вона подзвонила матері.
Мам, треба поговорити.
Настя вже розповіла. Ну навіщо ти так? Подарували і все.
А памятаєш, ти казала, що коли продасте, поділите гроші?
Казала Але Настя сімейна, у Богдана проблеми.
А моя іпотека це не проблема?
Ти ж сама справляєшся. Молодець.
Незабаром зателефонував батько.
Доню, не засмучуйся. Вийшло незручно.
Незручно, тату? Три роки ви мені брехали.
Ми думали, ти зрозумієш. Ти ж у нас самостійна.
Так. Самостійна. Тому може платити 15 тисяч щомісяця і мовчати.
Недільні обіди у батьків були святом. Оксана приїхала, як завжди. Дочка Марічка грала на планшеті, Богдан розповідав жарти, мати бігала біля плити.
Всі робили вигляд, нічого не сталося.
Ми з Настею думаємо ще одну купити, сказав Богдан, накладаючи салат. У новобудові. Гроші є бабусину здаватимемо.
Оксана завмерла.
Здавати? А новосілля?
Плани змінилися, Настя не підняла очей. Центр шумний.
Вилка з дзеньком впала на тарілку.
Ви їй подарували мільйон, щоб вона купила ще одну?
Батько поперхнувся узваром. Мати різко обернулася:
Молоді мають розвиватися!
А я стара? У мене кредит до пятдесяти!
Ти сама його взяла!
Оксана встала.
Марічко, йдемо.
Та ви ж не доїли! скрикнула мати.
Ми давно наїлися.
У передпокої вона помітила відкриті двері до спальні. На тумбочці лежав договір дарування.
Дата 15 березня 2021.
У машині Марічка запитала:
Мам, чому ми пішли?
Бо дорослі іноді брешуть. І не хочуть це визнавати.
Вдома Оксана знайшла фото свого новосілля: одна свічка, пляшка вина за 150 гривень, підпис: «Нарешті дім!»
15 березня 2021.
В той самий день родина стояла у нотаріуса й оформляла Насті мільйон.
Тепер вона знала свою ціну.
Тиждень батьки дзвонили Оксана не відповідала. Поки не прийшло повідомлення: «Зовсім зїхала? Через гроші родину губиш!»
Мам, я не руйную. Просто припиняю грати.
У що грати?
Що у вас дві дочки.
За місяць батьки запросили на каву. Серйозні обличчя.
Оксано, ми ви
