Я зрозумів, що зробив. Я хотів повернутися до своєї колишньої дружини, з якою прожив 30 років, але було вже запізно…
Мені зараз 52. І в мене немає нічого. Ні дружини, ні родини, ні дітей, ні роботи нічого…
Мене звуть Віктор. Тридцять років я жив із дружиною. Завжди заробляв, щоб забезпечувати сімю, а вона доглядала за домом. Я не хотів, щоб вона працювала. Мені було добре, коли вона була вдома. Але з часом вона почала мене дратувати.
Ми жили разом, поважали одне одного, але кохання згасло. Я думав, що це нормально. Мене це влаштовувало. Та потім усе змінилося. Одного вечора в барі я зустрів Христину. Вона була на 20 років молодша за мене. Красива, добра, кумедна наче мрія, що збулася.
Ми почали зустрічатися, і незабаром вона стала моєю коханкою. Через два місяці я зрозумів, що більше не хочу брехати дружині. Не хотів повертатися додому після роботи. Я кохав Христину і хотів, щоб вона стала моєю дружиною.
За кілька днів я розповів усе Марії. Вона не влаштовувала скандалів. Залишилася спокійною. Я подумав, що вона теж мене не кохає, тому так легко це сприйняла. Але лише зараз я усвідомлюю, як сильно її скривдив.
Ми розлучилися. Продали квартиру, де прожили стільки років. Христина наполягала, щоб я не залишав житло колишній дружині. Так я й зробив. Марія купила собі однокімнатну. А я на заощадження придбав двокімнатну для Христини.
Я не допоміг колишній дружині, не дав їй і копійки. Знав, що в неї немає грошей, що вона не зможе відразу знайти роботу. Але тоді мені було байдуже. Наші сини не хотіли зі мною спілкуватися. Вони відчували, що я зрадив їхню матір, і не могли мені цього пробачити.
Тоді мене це не хвилювало. Христина була вагітна, і ми з нетерпінням чекали дитину. Незабаром народився син. Але хлопчик не був схожий ні на мене, ні на Христину. Друзі сумнівалися, чи це мій син. Я не хотів їх слухати.
Життя з Христиною не складалося. Я мусив багато працювати, доглядати за домом та дитиною. Вона лише вимагала грошей і постійно кудись виходила. У домі був безлад, ніколи не було приготованої їжі. Вона поверталася о третій чи четвертій годині ночі, пахла алкоголем і заводила сварки на порожньому місці.
Зрештою, я втратив роботу. Був виснаженим, злим, робив усе погано. Три роки моє життя було таким. Потім мій брат, який завжди недолюблював Христину й сумнівався, чи це моя дитина, змусив мене зробити тест ДНК. Виявилося, що син не мій.
Ми розлучилися відразу після цього. Тим часом у мене не було жодного звязку ні з дружиною, ні з синами. Після розлучення з Христиною я вирішив повернутися до Марії. Купив квіти, вино, торт і пішов до неї. Виявилося, що вона там більше не живе. Новий власник дав мені її нову адресу.
Я прийшов туди. Двері відчинив чоловік. Виявилося, Марія знайшла добре місце і вийшла заміж за колегу. Вона була щаслива, почувалася добре.
Незабаром я випадково зустрів її в кафе. Попросив повернутися до мене. Вона подивилася на мене, ніби на дурня, і пішла. Тепер я розумію свою помилку. Чого я хотів? Що я досяг? Навіщо покинув дружину заради молодої дівчини?
Мені зараз 52. І в мене немає нічого. Ні дружини, ні роботи, навіть сини не хочуть зі мною розмовляти. Я втратив усе, що було для мене найважливішим. І це лише моя провина. На жаль, цю помилку вже ніколи не виправити…