Я подарував своїй доньці квартиру на весілля. Лише пізніше я зрозумів, що це була велика помилка.
У мене була чудова дружина: гарна, ніжна, розумна. Ми прожили разом двадцять три роки. Це були найкращі роки мого життя. Але нещодавно страшна хвороба забрала її. Разом ми виростили нашу доньку.
Коли дружина ще була жива, вона запропонувала купити ще одну квартиру, щоб здавати її в оренду для додаткового доходу. Та моя пенсія була мізерною. Вона казала, що якщо здаватимуть житло, гроші постійно капатимуть, а в разі важких часів квартиру завжди можна продати. Нерухомість це надійно. Наша донька Олеся вже сама може дбати про свій дім.
Коли Олеся прийняла пропозицію свого хлопця, я подарував їм другу квартиру як весільний подарунок, щоб не жили в орендованому. Але потім я глибоко пошкодував. Я завжди вважав, що моя донька розумна, але вона вчинила так.
Щойно я оформив на неї квартиру, вона одразу продала її та купила новенький Mercedes за отримані кошти.
“Де ти житимеш, Олесю?” запитав я.
“Тату, ми легко заробимо на нову квартиру, а поки будемо жити в орендованій. Ми з чоловіком завжди мріяли про власне авто. Ще й кілька тисяч залишилося, тож ми з Іваном вирішили полетіти в Туреччину. Давно заслужили гарну відпустку”.
Сказати, що я був у шоці нічого не сказати. І довго вони їздили на тому авто? Звісно ж, ні! Через три місяці мій зять потрапив в аварію, і авто перетворилося на металобрухт. Добре хоча б, що Олеся не постраждала. Пізніше вона дізналася, що її Іван завів коханку, і покинула його.
Олесі не залишилося нічого іншого, як повернутися до мене, адже вона втратила і чоловіка, і квартиру, і авто.