Наталю Петрівно, вітаю. Це Олеся, ваша майбутня невістка. Хотіла б зустрітися, побалакати. Коли вам зручно?
Наталя Петрівна аж здригнулась від слів «майбутня невістка». Що за новини? Тарас нічого не говорив, щоб одружувався!
Добрий день, Олесю. Заходь сьогодні о шостій, вдома буду.
«Про що вона хоче говорити? Невже вагітна? Ну звісно ж… Спеціально так зробила, щоб Тарас одружився. Знаємо, проходили.
Ну скажіть, про що він думає? Не рівня вона йому. Син архітектор, перспективний. Власна хата, машина, розумний, гарний. Ідеальний жених! Будь-яка дівчина б за нього вбилася, а він узяв оцю…»
Наталя Петрівна прибралась, сходила до крамниці. На душі було неспокійно.
Олесю вона бачила кілька разів, і з першого погляду не сподобалась. Тарас приводив її познайомитись, потім просто на чай. І щоразу після їхнього відходу Наталя Петрівна виливала сину все, що думала.
Сину, ну що це за вибір? Чого саме вона? Ні зросту, ні вроди… За моїх часів чоловікам подобались справжні жінки! І взагалі не пара вона тобі!
Мамо, я її кохаю. Вона найкрасивіша! А ще готує просто божественно! Її вареники пальчики оближеш!
Від цих слів стало особливо прикро. Раніше син хвалив тільки її страви, а тепер ця «фіфа» робить божественні вареники…
Олеся прийшла точно вчасно. Принесла тістечка «Київський» торт, улюблений Наталі Петрівни. «От хитра, підлещується», подумала та.
Наталю Петрівно, не буду тягнути. Тарас зробив мені пропозицію, і я згодна. Він боїться вам сказати, думає, ви погано сприймете.
Ну звичайно погано! Чого ж мені радіти?
Я пропоную вам угоду. Послухайте мене.
Я знаю, що ви виховували Тараса сама. Вийшли заміж через вагітність, але щастя не вийшло чоловік пішов. Мене теж мама сама підняла, батько помер рано. Тому я знаю, як це рости без тата.
Ви вклали в сина всю душу. Дякую вам. Він вихований, добрий, чуйний це ваша заслуга.
Наталя Петрівна кивнула. Так і є це її праця.
Ви мрієте, щоб син узяв гарну, успішну, з багатої родини. А тут я звичайна дівчина, зарплата невелика. На ваш погляд невдала партія. Ви вже думаєте, як його відрадити, правда?
Наталя Петрівна знизала плечима.
Ось що буде: Тарас вас не послухає. Ви почнете сваритись. На весілля не прийдете. Розповідатимете всім, який невдячний син. А ми з ним будемо щасливо жити.
Я народжу дитину. Ви відмовитесь бачити онука. Моя мама стане його улюбленою бабусею гулятиме, купуватиме цукерки. А ви будете самі в хаті, дивитись телевізор. У свята особливо сумно. Здоровя піде…
До лікарні вас відвідає лише сусідка. А ми з Тарасом ні, бо ви самі від нас відвернулись.
Або… Ви можете прийняти наш вибір. Я не така вже й погана. На роботі мене поважають, мама мною пишається. Я буду гарною дружиною й матірю. І я дуже люблю вашого сина.
Коли Тарас скаже про весілля підтримайте його. Можете мене не любити, але будьте ввічливі. Я теж готова змінити ставлення.
На весіллі ви будете почесною гостя