Пане, сьогодні в моєї мами день народження Хочу купити квіти, але грошей не вистачає Я купив хлопчику букет. А згодом, коли прийшов на могилу, побачив той самий букет там.
Коли Павлику ще не було й пяти років, його світ розвалився. Мами не стало. Він стояв у кутку кімнати, приголомшений що відбувається? Чому в хаті стільки чужих людей? Хто вони? Чому всі такі тихі, дивні, шепочуться й уникають погляду?
Хлопчик не розумів, чому ніхто не посміхається. Чому йому кажуть: «Тримайся, малий», і обіймають, але роблять це так, ніби він щось важливе втратив. А він просто не бачив маму.
Батько цілими днями був десь далеко. Не підходив, не обіймав, не говорив ні слова. Сидів осторонь, порожній і відсторонений. Павлик підійшов до труни й довго дивився на маму. Вона була зовсім не такою, як завжди ні тепла, ні усмішки, ні колискових вночі. Бліда, холодна, нерухома. Було страшно. І хлопчик більше не наважувався підійти ближче.
Без мами все змінилося. Сіре. Пусте. Через два роки батько одружився знову. Нова жінка Галина не стала частиною його світу. Швидше, вона відчувала до нього дратівливість. Бурчала на все, шукала привід для злості. А батько мовчав. Не захищав. Не втручався.
Щодня Павлик відчував біль, який ховав усередину. Біль втрати. Тугу. І з кожним днем все сильніше хотів повернутися в той час, коли мама була жива.
Сьогодні був особливий день день народження мами. Вранці Павлик прокинувся з однією думкою: треба йти до неї. На могилу. Принести квіти. Білі калли її улюблені. Він памятав, як вони були в її руках на старих фотографіях, сяючи поруч із її усмішкою.
Але де взяти гроші? Він вирішив попросити в батька.
Тату, можна мені трохи грошей? Мені дуже потрібно
Не встиг він пояснити, як з кухні вилетіла Галина:
Що це ще таке?! Знову до батька з рукою?! Ти хоч розумієш, як важко заробити?
Батько підвів очі й спробував її зупинити:
Галю, почекай. Він навіть не сказав, нащо. Сину, скажи, що тобі потрібно?
Я хочу купити мамі квіти. Білі калли. Сьогодні її день народження
Галина знизала плечима, схрестивши руки:
Оце справді! Квіти! Гроші на них! Може, ще й у ресторан схочеш? Візьми що-небудь з клумби ось тобі й букет!
Їх там немає, тихо, але твердо відповів Павлик. Вони тільки в магазині продаються.
Батько задумливо подивився на сина, потім перевів погляд на дружину:
Галю, іди обід готуй. Я голодний.
Жінка невдоволено сопнула й пішла до кухні. Батько повернувся до газети. І Павлик зрозумів: грошей не буде. Більше ні слова не пролунало.
Він тихо пішов у свою кімнату, дістав старого скарбничка. Перерахував монети. Небагато. Але, може, вистачить?
Не гаючи часу, вибіг із дому до квіткового магазину. Здалеку побачив у вітрині білосніжні калли. Такі яскраві, майже чарівні. Зупинився, затамувавши подих.
Потім рішуче зайшов усередину.
Тобі чого? недружньо спитала продавщиця, оглядаючи хлопчика. Мабуть, не туди зайшов. У нас іграшок і солодощів немає. Тільки квіти.
Я не просто так Я дуже хочу купити. Калли Скільки коштує букет?
Продавщиця назвала ціну. Павлик висипав із кишені всі свої монети. Сума ледь досягала половини.
Будь ласка запросив він. Я можу працювати! Приходити щодня, допомагати прибирати, пилити, мити підлогу Тільки позичте мені цей букет
Ти в собі? з явним роздратуванням фыркнула жінка. Думаєш, я мільйонерка, щоб просто так квіти роздавати? Геть звідси! Або викличу міліцію жебрацтво тут не вітається!
Але Павлик не збирався здаватися. Ці квіти йому були потрібні саме сьогодні. Він знову почав благати:
Я все поверну! Обіцяю! Зароблю, скільки треба! Будь ласка, зрозумійте
Оце актор знайшовся! так голосно крикнула продавщиця, що перехожі почали обертатися. Де твої батьки? Може, вже час соцслужбу викликати? Чого ти тут сам швендяєш? Останнє попередження забирайся, поки не викликала!
У цю мить до магазину підійшов чоловік. Він став свідком сцени.
Він зайшов у квіткову саме тоді, коли жінка кричала на зніяковілого хлопчика. Це вразило його він не терпів несправедливості, особливо до дітей.
Чого ви на нього так орєте? суворо спитав він у продавщиці. Кричите, ніби він щось украв. А він просто хлопчик.
А вам-то що? відрізала жінка. Не в курсі справи не лізьте. Він майже букет вкрав!
Ну так, «майже вкрав», підвищив голос чоловік. Напали на нього, як вовк на ягня! Йому треба допомогти, а ви його лякаєте. У вас совісті немає?
Він поверну
