Я ж тебе казала куди гроші подів, туди й вечеряй! І снідай, до речі, теж, промовила дружина та сіла у крісло з вязанням.
Оленко! Ти вдома? гукав чоловік, заходячи у квартиру.
На кухні, відповіла Оксана.
Сьогодні вона встигла повернутися раніше та вже готувала вечерю.
Ігор роздягнувся, вмив руки та зайшов до кухні.
А чого не хвалишся? запитав він.
Цікаво, а чим саме? здивувалася дружина.
Я ж по дорозі зустрів Марічку з твого відділу. Каже, вам сьогодні квартальну премію перерахували. Чималу.
Перерахували. Але до чого тут ти?
Як до чого? Вчора ж мати дзвонила просила Наталку підтримати з іпотекою. А ти казала, що грошей нема. Тепер є. Давай тисячу гривень їй перекажемо? запропонував Ігор.
На яку таку подію? підняла брови Оксана.
Не вдавай, знаєш же, що Наталці важко самій тягнути кредит. Зараз подзвоню мамі, скажу, що гроші вже йдуть, Ігор потягнувся за телефоном.
Стояти! Куди поспішаєш? Хіба я погодилась оплачувати іпотеку твоїй сестрі? зупинила його дружина.
А чому б і ні, якщо є можливість?
По-перше, гроші не «у нас», а в мене. Це премія за три місяці надсильницької праці!
Думаєш, я трудилася, щоб твоя сестра жила в задоволення? У мене що, інших цілей не було?
Оксанко, але ж у неї діти!
І в мене є дитина. Наталка наша дочка, якщо ти не забув. Вона на другому курсі, живе в гуртожитку, і я їй щомісяця посилаю на харчування. А ти за останні два роки хоч раз допоміг?
Але ж ти ж посилаєш
Може, їй було б приємно отримати від батька тисячу на взуття? А твоя сестра, перш ніж брати іпотеку, мала подумати, чи потягне її.
Та банк же схвалив!
Звісно. Там сидять розумні люди. Вони порахували, що їй вистачить. А якщо не вистачає значить, вона марнує гроші на салони та кафе замість того, щоб гасити борг. І я її примхи оплачувати не збираюся!
Ввечері Оксана подзвонила матері й повідомила, що переказала їй вісім тисяч.
Отак от: для Наталки грошей нема, а для матері будь ласка? обурився Ігор.
Так. У мами зламався протез, треба йти до лікаря. Пенсія в неї невелика. До того ж, це моя мати, а Наталка мені чужа.
Вона ж моя рідна сестра!
То й справді твоя, а не моя. Які в тебе претензії?
Гаразд, після зарплати сам їй перекажу, заявив Ігор.
Будь ласка. Тільки спершу відправ десять тисяч на господарську картку, як завжди.
Оксанко, а не багато? Можна менше?
Можна. Тоді вечерятимеш макарони з кетчупом замість котлет. А ще можна не платити за світло й не купувати пральний порошок, усміхнулася вона.
А може, можна якось економити, щоб і на їжу, і на все інше вистачало?
Хочеш спробуй. Якщо вийде, навчиш і мене.
Розмова закінчилася. Але Ігор упевнено вирішив, що Оксана не виконає погроз, і майже всю зарплату відправив сестрі.
Як же він помилився. Наступного дня, повернувшись з роботи, він не знайшов ані сліду вечері.
Оксанко, а що на вечерю?
Подивись у холодильнику.
Холодильник був порожній. Лише на полиці стояла пляшка кетчупу, а в овочевому відділі лежало два зморщені яблука.
Тут нічого немає.
Правда? А що мало бути? Ти щось туди клав? спитала вона. Адже щоб щось взяти, треба щось покласти.
Я голодний!
Зрозуміло. Але ж я ж казала: куди гроші подів, туди й іди вечеряти. І снідати теж.
Довелося Ігорю їхати до матері.
А вранці свекруха Галина Степанівна прийшла повчити невістку.
Вислухавши, Оксана сказала:
Даремно, Галино Степанівно. Нічого нового я не почула. Я й так знаю, що погана дружина. Може, Ігорю до вас переїхати? Нащо йому така, як я?
Не неси дурниць! Одружилася живи з чоловіком!
То й живу. Тільки я погана, а квартира моя, зарплата моя, премія моя. Одна проблема ділитись із вами та Наталкою не хочу.
То ви вирішили сина обідрати? Ну й годуйте його цей місяць самі. Врахуйте сосиски він не їсть. Від курки ніс кривить. На вечерю відбивна з картоплею. А ще голубці, але з мясом. І білизну його самі пратимете.
Оксано, ти з глузду зїхала? Адже ж якось жили раніше!
Жили. Поки ви в наше життя свій ніс не встромляли. Наталку з Олегом розлучили, тепер за нас взялися?
Що за брехня? Хто кого розлучив?
Хто ж, як не ви? Доньці в вухо капали: «Олег такий, Олег сякий! Мало заробляє, не поважає, квартирка мала!» Дістали його, і він пішов. А Наталка з двома дітьми та іпотекою залишилась. Що, задоволені?
Мабуть, ні! Нудно стало тепер нас чіпляєтесь! Але я не Олег.