Наталю Петрівно, добрий день. Це Оксана, ваша майбутня невістка. Хотілося б зустрітися, обговорити дещо. Коли вам буде зручно?
Наталя Петрівна знервувалася, особливо після слів «майбутня невістка». Що за новини? Тарас нічого не говорив про те, щоб одружуватися.
Доброго дня, Оксанко. Заходь сьогодні о шостій, буду вдома.
«Що вона хоче сказати? Невже вагітна? Звичайно, спеціально так зробила, щоб Тарас одружився. Бачили таких
Та й що він собі думає? Не рівня вона йому. Мій син перспективний архітектор, з власною квартирою, автомобілем, розумний, гарний. Будь-яка дівчина мріяла б бути з ним, а він обрав оцю»
Наталя Петрівна прибрала в хаті, закупилася в магазині. На душі було неспокійно.
Оксану вона бачила кілька разів і з першого погляду не злюбила. Тарас приводив її познайомитися, потім просто на чай. І щоразу Наталя Петрівна виливала синові всі свої думки про цю дівчину.
Сину, що, інших не було? Чому саме вона? Ні зросту, ні вроди За моїх часів хлопцям подобалися зовсім інші! Та й взагалі, не пара вона тобі!
Мамо, я її люблю, і для мене вона найкрасивіша! А ще як готує борщ просто пальчики оближеш!
Від цих слів стало ще гірше. Раніше він завжди хвалив мамину страву, а тепер оця «красуня» готує краще
Оксана прийшла точно вчасно. Принесла тістечка корзинки з кремом, які Наталя Петрівна любила. «Хитра, підлещується»
Наталю Петрівно, не буду тягнути. Тарас зробив мені пропозицію, і я погодилася. Він боїться вам сказати, думає, що ви погано сприймете.
Ну звісно ж! Чого мені радіти?
Я хочу запропонувати вам угоду. Вислухайте мене.
Я знаю, що ви виховували Тараса самотужки. Вийшли заміж через дитину, а щасливого подружжя не вийшло. Чоловік вас покинув. Мене теж мама виростила одна батько помер рано. Тому я знаю, як це рости без тата.
Ви вклали в сина всю душу. Дякую вам за це. Він добрий, чуйний, вихований це ваша заслуга.
Наталя Петрівна кивнула. Так і є. Лише завдяки їй син таким виріс.
Оксана продовжила:
Ви мрієте, щоб Тарас одружився з гарною, успішною, заможною дівчиною. А тут я звичайна, з простої родини, зарплата скромна. На ваш погляд невдала партія. Ви в розпачі, не знаєте, як відмовити синові, так?
Наталя Петрівна знизала плечима. Саме так.
Ось що буде далі. Тарас вас не послухає. Ви його переконуватимете посваритеся. На весілля, звісно, не прийдете. Ще б! Син не слухається. Так?
Так.
Ви всім розповідатимете, який невдячний син, скільки ви для нього зробили і ось яка подяка. Хтось вас пожаліє, хтось посміхнеться.
А ми з Тарасом будемо жити щасливо. Ви будете нас ігнорувати. Я нарожу дитину, він повідомить вам, а ви гордо відмовитеся бачити онука. Адже не визнаєте нашого шлюбу значить, і дитини теж.
Моя мама буде няньчитися з онуком, гуляти, розповідати казки. І стане для нього улюбленою бабусею.
А ви будете самотньо сидіти вдома, дивитися телевізор, ображатися на долю. У свята вам буде особливо сумно. Образа гризтиме вас, здоровя погіршиться.
До інших у лікарні приходитимуть родичі, а до вас хіба що сусідка. Бо з сином і його «поганою дружиною» ви спілкуватися не хочете.
Ви проживете життя одна, так і не побачивши, як росте ваш онук. І це буде ваш вибір.
Або Може бути інакше. Після мого візиту ви все обміркуєте. І, як розумна мати, приймете рішення сина. Адже якщо він мене любить значить, є за що.
Повірте, я не така вже й погана. На роботі мене цінують, мама мною пишається, я поряд