**Щоденник**
«Якщо будеш сперечатися, мій син викине тебе на вулицю!» оголосила свекруха, забувши, чиє це помешкання.
«Соломіє, спекіть на завтра капустяник на вечерю», наказала Людмила Василівна, заходячи на кухню й сідаючи за стіл. «Скільки вже можна їсти твої дивні страви? Я давно не їла нормальної випічки!»
Соломія відвернулася від плити, де смажила котлети. Свекруха сиділа зі своїм звичним невдоволеним виразом обличчя, поправляючи вязаний бордовий светр.
«У мене алергія на капусту, Людмило Василівно», спокійно відповіла вона, перевертаючи котлету. «Я не буду її готувати».
«Як це не будеш?» голос свекрухи загострився. «Я прошу, а ти відмовляєш? Хто ти така, щоб мені перечити? За моїх часів невістки поважали старших!»
«Це не про повагу», Соломія переставила сковороду. «Якщо приготую капусту, в мене буде алергічний напад. Спекіть самі, якщо так хочете».
«Самі?» Людмила Василівна схопилася зі стільця. «Я тобі не покоївка! Ти господиня готуй те, що я кажу! А твоя алергія просто відмазка. Просто лінощі замісити тісто!»
«Людмило Василівно, до чого тут лінощі?» дівчина повернулася до неї. «Я готую щодня, прибираю, прасу. Але капустяник не зроблю, бо фізично не можу!»
«Не можеш чи не хочеш?» свекруха наблизилася, примружившись. «Думаєш, раз мій син одружився на тобі, ти можеш тут командувати? Побачимо, хто тут головний!»
У передпокої задзвеніли ключі повернувся Михайло. Обличчя Людмили Василівни миттєво перетворилося на страждальницьке.
«Мішенько, сину, кинулася вона до нього. Добре, що ти тут! Твоя жінка зовсім розкусилася! Прошу спекти пиріг, а вона грубить, відмовляє!»
Михайло зняв куртку й з виглядом втоми подивився на дружину, яка стояла біля плити з напруженим обличчям.
«Соломіє, що відбувається?» спитав він, вішаючи одяг. «Чому відмовляєш мамі?»
«У мене алергія на капусту, Михайле», тихо сказала дівчина. «Я вже пояснила Людмилі Василівні».
«Алергія? Яка ще алергія?» він махнув рукою. «Мамо, не хвилюйся. Соломія спек