Рідний син зрадив свою матір
На останньому дзвінку всі дівчата мріяли сфотографуватися з ним. Він обрав Соломію Не блищала вона ні красою, ні розумом, але батько її був начальником райвиконкому. І сукня на Соломії була найдорожча, і до університету вона вступила без клопоту. Так і повела його за собою від шкільних танців до весілля, не відпускаючи роками.
***
ЖИТТЯ ЯК Є. Синочок
Змалку ним милувалися, наче дивом. Хлопчик вродився гарненьким, а ще й умів підлеститися. Візьме хто на руки він так пригорнеться, ніби рідний. Навіть чужі люди цукерку в ручку йому вкладали. Ганна боялася, щоб не зглазили дитину. А в школі бувало й так дівчатка за нього сварилися, кожна хотіла з ним дружити, а потім і зустрічатися. Тарас і відмінник, і спортивний. Тільки бідний. Але місцеві красуні й не помічали, що їхній улюбленець ходив у одних джинсах, поки вони не зносилися до дірок. Із іншого б сміялися, а з нього ні! На випускному всі дівчата прагнули сфотографуватися з ним. Він обрав Соломію Не була вона ні розумна, ні вродлива. Та батько впливова людина. І сукня в неї найдорожча. І до інституту вступила без проблем. Так і повела його від шкільних танців до вінця, не відпускаючи.
Ганна перед весіллям продала свиню, віддала синові гроші і все. Взяв Тарас ті кілька тисяч і пішов
* * *
У село Ганна приїхала з малим на руках. Чи то люди вигадали, чи справді хто зна. Нібито батько дитини купив їй хату, щоб не докучала, бо він одружений. Ніхто з селян її родичів не бачив. Жила скромно: працювала у крамниці, тримала невелике господарство. Бували женихи та куди там! Відмовляла всім, мовляв, є у мене чоловік! Сміху варто! Подруги дражнили важко ж самій А вона сердилася.
Коли повела Тарасика до школи, в перший же день побачила вчителя фізкультури Андрія, який тільки-но закінчив інститут. Зустрілися поглядами ненароком. А потім очі самі шукали один одного І не помітили, як почали зустрічатися. Він возив Тарасика на велосипеді, вчив колесо лагодити, ходили разом у ліс зимою, а навесні садили город. Ганна боялася сказати синові правду, бо помічала: коли обіймала Андрія навіть мимохідь, хлопчина насуплювався і мовчав.
Чому, сину? Він же добрий! Він буде тобі татом шепотіла, коли Андрій уже йшов.
Не хочу, щоб ти його любила! Люби тільки мене! буркотів син.
Одного ранку Тарас прокинувся і побачив у ліжку матір з Андрієм.
Тепер буде так, хлопче! обійняв його чоловік, який і справді став до нього щирим.
Не буде! Іди геть! закричав Тарас. Снідати не став вибіг із хати. Лише ввечері Ганна знайшла його та привела додому.
Він ще тут? спитав крізь сльози, показуючи на двері.
Тут
Хай іде. Бо я не зайду!
Сину! Він тебе і словом не скривдив! Будемо жити, як усі умовляла.
Не хочу як усі! Хочу тільки з тобою! Він мені не батько!
Але ж стане ним
Андрій вийшов із валізою, як і прийшов. Обійняв Ганну, поцілував у чоло.
Подумай, Тарасе. Я вам не ворог промовив несміливо.
Ні! син різко відвернувся.
Як приймеш його втечу! сказав матері, коли Андрій пішов.
Ганна вибрала сина. Андрій поїхав із села назавжди. А на Різдво вона народила другого сина Олежка. Хвилювалася, що старший не прийме його, але Тарас, завжди допитливий, навіть не запитав, звідки зявився братик. Любив його, доглядав. А Ганна все відчувала провину перед старшим боялася й словом зачепити.
Мій Тарас такий дорослий, хвалилася подругам, золота дитина, у нього й поради питаюсь.
Ті лише переглядалися, знаючи, що саме через «поради» сина Ганна залишилася сама
Коли Тарас почав зустрічатися з Соломією, Ганна лише раділа. Дівчина з заможної родини допоможе синові встати на ноги, подумала вона.
Як завжди, чекала сина на вихідні. Пироги спекла, холодець зварила. Потяг давно пройшов, а Тараса немає.
Мамо! прибіг зі стадіону Олежко, наш Тарас пішов до Соломії додому!
Не вечеряли. Чекали. А він не прийшов. Не прийшов і зранку. Лише побіг на потяг, навіть не поцілував матір, як завжди.
Мамо! Ми одружуємося! оголосив.
Хотіла докорити, що не прийшов, сказати те, про що думала цілу ніч але слова завмерли, коли син промовив:
Допоможи мені! Хоч порося продай!
Звісно, сину! А коли весілля?
Не знаю. У Києві! Не хочемо в селі!
До наступних вихідних Ганна продала порося, і Тарас забіг за грошима. Взяв мовчки, не рахував і побіг до Соломії.
У селі все швидко розноситься. Гули, що весілля буде пишним. Але Тарас додому не їхав.