**Щоденник Анатолія**
Спалах Глухий вибух Темрява Темрява
Нарешті, пітьма почала розсіюватися. Чую голос:
Віро Володимирівно, це рятувальник, у них там щось вибухнуло.
Крізь біль відчув на шиї дотик чиєїсь руки. Спробував розплющити очі ледве вдалося. Перед очима кулон у вигляді прямокутника з вигравіюваними знаками зодіаку Очі жінки в білому халаті
До операційної! пролунав голос прямо поруч.
Батьки повернулися з роботи. Мати одразу кинулася на кухню, зазирнувши в кімнату, де син робив уроки. Дмитро ж, зайшовши, одразу помітив, що у сина не найкращий настрій.
Толю, що трапилося? батько погладив його по голові.
Нічого, буркнув син-чотирикласник.
Ну давай, кажи!
Скоро Восьме березня. Вчителька сьогодні затримала нас і сказала, що хлопці мають дівчатам подарунки приготувати.
Ну, і в чому проблема? усміхнувся батько.
Нас порівну, хлопців і дівчат. І вона розподілила, хто кому дарує, син важко зітхнув. Мені дісталася некрасива, Вірка Єрофєєва.
Усі дівчата хочуть подарунки на Восьме березня, навіть некрасиві, батько намагався говорити з сином, як із дорослим. А як вона розподіляла? За алфавітом?
Ні, за знаками зодіаку.
Це як? Дмитро не втримався і знову засміявся.
За сумісністю. Вірка Діва, а Дівам найбільше підходить Телець. А я якраз Телець.
Ну це ж добре, якщо підходите! Виростеш, може ще й закохаєшся в неї.
Батько не втримався й розсміявся. У кімнату миттю завітала мати:
Що у вас тут відбувається?
Лено, йди на кухню, обличчя батька стало суворим. У нас із сином серйозна розмова.
Коли мати вийшла, Толя сумним голосом запитав:
Тату, і що ж мені робити?
Готувати подарунок!
Який?
Завтра на роботі я його зроблю.
Тату, який ти можеш подарунок зробити? Ти ж на заводі працюєш.
Так! Але я в гальванічному цеху. У нас усі види покриття металів виробляються.
Тату, я не зрозумів.
Завтра сам побачиш!
***
Наступного дня батько приніс кулон на ланцюжку прямокутник, ніби золотий. На одній стороні були вигравіювані два знаки зодіаку Телець і Діва, а на іншій дрібно, але гарно виведено:
«Моїй однокласниці Вірі на Восьме березня! Анатолій».
Ох, як же гарно він виглядав! А коли мати запакувала його у целофановий пакетик, став взагалі чарівним.
***
Ось і сьоме березня. Вчителька не збиралася вести уроки. Спочатку школярі вручили їй подарунок, вона довго дякувала. Потім наказала хлопцям дарувати дівчатам.
І що тут почалося! Усі хлопці кинулися до своїх «обраниць». Толя теж підійшов до Віри Єрофєєвої й вимовив, як навчав тато:
Віро, вітаю тебе з Восьмим березня! Може, колись доля поєднає Тельця й Діву.
Промовивши завчені слова, Толя пішов на своє місце й, звісно, не помітив, як забилося серце цієї, на його думку, некрасивої дівчинки.
Незабаром батьки Віри переїхали в інший район, і сама Віра з пятого класу пішла до іншої школи.
***
Анатолій розплющив очі. Біла стеля лікарняної палати. Спробував пошевелити руками й ногами рухалася лише ліва рука.
Я де? звернувся ні до кого.
Почувся цокіт, і до ліжка підійшов пацієнт на милицях, уважно подивився на нього й запитав:
Очуняв? У відділенні екстреної хірургії ти.
У мене руки, ноги цілі? тихо спитав Анатолій.
Начебто так, той усміхнувся. Тільки з голови до ніг у бинтах.
Це добре, якщо цілі.
Тут підійшла медсестра й спитала:
Як почуваєшся?
Що зі мною? відповів питанням на питання Анатолій.
Життю ніщо не загрожує. Руки й ноги працюватимуть. Шрамів, правда, багато залишиться. Вона подав