Власний син зрадив свою матір
На останньому вечорі всі дівчата мріяли сфотографуватися з ним. Але він обрав Соломію… Не блищала красою, не славилась кмітливістю, але батько її начальник із впливом. І сукня на випуску в неї була найдорожча… Та й у виші вступила без клопоту. Так і повела його за руку, ніби привязала на довгі роки, аж до вінця.
У дитинстві ним захоплювались, як малюнком. Красенем уродився, а ще й умів підлеститись! Візьме хтось на руки він пригорнеться, ніби рідний. Навіть незнайомі сунули йому цукерки. Марія боялася, щоб не заздрили її дитині. А в школі дівчата навіть сварились через нього кожна хотіла з ним дружити, а потім і зустрічатись. Дмитро і відмінник, і спортсмен. Тільки з бідної родини. Але місцеві красуні й не зважали на те, що їхній улюбленець носив одні джинси, поки вони не розлізлися по швах. З інших сміялись би, а з нього ні!
Перед весіллям Марія продала кабанчика, віддала синові всі гроші і все. Узяв Дмитро ті кілька тисяч гривень і пішов…
У село Марія приїхала з малим на руках. Чи то люди вигадали, чи й справді так було Бог його знає. Нібито будинок їй купив батько дитини, щоб не чіплялась, бо він уже одружений. Ніхто з селян ніколи не бачив її родичів. Жила Марія тихо. Працювала у крамниці, тримала невелике господарство. Бували женихи, але куди там! Відганяла всіх, мовляв, є в мене… чоловік! Сміх та й годі! Подруги жартували: важко ж самій… А вона лише сердилась.
Коли повела Дмитрика до школи, одразу побачила його Ярослава, вчителя фізкультури, що щойно закінчив інститут. Погляди їхні стрілись випадково, а потім вже самі шукали один одного. Так і почали зустрічатись. Він возив хлопчика на велосипеді, вчив лагодити колесо, ходили разом у ліс зимою, а навесні садили город. Марія боялась сказати синові правду, бо помічала: коли обіймала Ярослава чи торкалась до нього при малому, той здригався й мовчав.
Чого ти, сину? Він же добрий! Він буде тобі батьком… шепотіла, проводжаючи коханого.
Не хочу, щоб ти його любила! Люби тільки мене! бурмотів хлопчик.
Одного ранку Дмитрик побачив матір у ліжку з Ярославом.
Тепер ми разом, козаче! обійняв його чоловік, що щиро йому дбав.
Не буде! Іди геть! закричав малий. Снідати не став, вибіг із хати. Лише ввечері Марія знайшла його та привела додому.
Він тут? спитав крізь сльози, показуючи на двері.
Тут…
Хай іде! Бо я не зайду!
Сину! Він тебе й словом не скривдив! Будемо жити, як усі люди… умовляла.
Не хочу як усі! Лише з тобою! Він мені не батько!
Ярослав вийшов із валізою, як і прийшов. Обійняв Марію, поцілував у чоло.
Подумай, Дмитре. Я вам не ворог, сказав соромливо.
Ні! хлопець відвернувся.
Якщо він залишиться я втечу! вимовив син, коли за Ярославом зачинилась брама.
Марія вибрала сина. Ярослав пішов із села так далеко, що більше його не бачили. А вона на Різдво народила ще одного сина Олежка. Хвилювалась, як старший прийме його, але Дмитро, завжди допитливий, навіть не спитав, звідки зявився братик. Любив його, доглядав. А Марія ніби відбувала провину перед старшим, боялась і слова сказати навскіс.
Мій Дмитро такий дорослий, хвалилась подругам, такий розумний, що я в нього сама поради питаюсь.
Ті лише переглядалися, знаючи, що саме через його «пораду» Марія лишилась сама…
Коли Дмитро почав зустрічатись із Соломією, мати лише раділа. Дівчина із заможної родини одружаться, допоможуть стати на ноги.
Як завжди, чекала сина-студента додому в суботу. Спекла пироги, зварила холодець. Потяг давно пройшов, а Дмитра нема.
Мамо! прибіг зі стадіону Олежко. Наш Дмитро пішов до Соломії додому!
Не вечеряли. Чекали. А він не прийшов. Не прийшов і вранці. Лише забіг по дорозі до потяга, навіть не поцілував матір, як звичайно.
Мамо! Ми одружуємось! поставив перед фактом.
Хотіла докорити, що не прийшов, та не змогла, бо він продовжив:
Допоможи мені! Хоч порося продай!
Звісно, сину! А коли весілля?
Не знаю. У Києві справимо студентське! Не хочемо в селі!
Марія продала порося, і Дмитро забіг за грішми. Узяв мовчки, не рахуючи, і побіг до Соломії.
У селі все знають. Гуло, що свати готують весілля. Дмитро додому не їздив. Ніяких домовин, нічого… Набралась вона духу та пішла до майбутніх сватів допомогти. Сваха зустріла біля воріт:
Яка з тебе допомога? У нас професіонали все влаштують! А тобі тут робити нічого ти ні дружина, ні вдова! Син твій без батька виріс, байстрюком! Думаєш, нам приємно таких у рідні брати? Його
