Колись давно, у старих карпатських лісах неподалік села Верховина, я, старий лісничий, часто згадую, як одна білочкамати, яку звали Марічка, знайшла маленьке осиротіле білченя. Не вагаючись, вона поділилася з ним своєю житою, впевнившись, що в дитинки немає ні мами, ні тата.
Три дні Марічка спостерігала за дитиною, переконувалась у її самотності, а потім взяла її під свою опіку: годувала, гріла і вводила в коло своїх власних малюків, ніби та мала була ще однією з їхніх дочок. Серед цих маленьких був і крихітний хлопчикбілочка на імя Ярослав, який завжди зустрічав Марічку, коли вона повертається з новою порцією горіхів, поцілунками і ніжним доглядом, щоб зняти втому після довгого пошуку їжі для сімї.
Кожного разу, коли Ярослав приносив запаси, він дарував Марічці найкрасивіші каштани, найвеличніші волоські горіхи і ароматні мигдалі наче найдорогоцінніші гривні, які могла б оцінити навіть найжадібніша пані. Саме так вони підтверджували одне одне свою любов, а їхня маленька родина розквітала, мов весняний кущ під сонцем.
Матибілочка і батькобілочка створили справжню гармонію: їхні зусилля зберігали половину всіх насінин, які вони ховали, і ці незнайдені скарби проростали новими кущами і деревами в лісі. Без їхньої турботи багато майбутніх лісових мешканців залишилося б без притулку.
Якщо б людство навчилося такій же мудрості, як у цих маленьких створінь, світ став би добрішим. Тож я часто розмірковую над цими простими, проте глибокими істинами:
Білочки дбають про сиріт: вчені не раз спостерігали, як самки беруть до себе осиротілих білченят і виховують їх як своїх. Це рідкісний акт доброти серед тварин.
Засновники лісу: приблизно половина горіхів і насіння, які білочки ховають, ніколи не знаходяться. Завдяки цьому зявляються нові дерева білочки, мов невидимі садівники, висаджують ліси.
Високий розум: вони запамятовують тисячі місць схованок, користуючись просторовою памяттю і орієнтирами.
Любовна комунікація: самці часто приносять самкам найбільші горіхи та найсолодші плоди це їхній «подарунок кохання».
Соціальна турбота: білочки вітатимуть одне одного, обнюхуючи, ніжно торкаючись мордочками, вилизуючи шерсть так вони виявляють прихильність і довіру.
Роль у природному балансі: без білок лісові екосистеми були б біднішими. Вони розсіюють насіння десятків видів дерев, підтримуючи різноманіття.
Мудрість, яку варто взяти людям: турбота про слабших, щедрість у даруванні та здатність думати наперед зміцнює сімї і будує міцніше суспільство.