Я вагітна, промовила я, і губи самі собою розтягнулись у посмішці.
Тарас, що стояв біля вікна, завмер. Навіть не обернувся, але я в плямі відблиску побачила, як його плечі різко напружились.
Чекала обіймів, радісних слів, чого завгодно але не цієї дивної, застиглої мовчанки.
Я теж, тихо донеслось із спальні.
Моя сестра вийшла, одягнена у футболку Тараса ту саму, у якій він зазвичай спав. Вона поправила волосся, і цей звичний жест викликав у мене темряву перед очима.
У памяті, немов блискавки, мелькнули моменти, яким я колись не надавала значення.
Ось Тарас «затримується на роботі», а Оля, яка «просто забігла», нервово поглядає на телефон.
Ось вони сміються з жарту, зрозумілого лише їм, а я стою осторонь, немов зайва на власному святі.
У тебе ж є ключ? питав він, коли ми їхали у Карпати. Полий квіти, будь ласка. Більше нікому не довірю.
І я тоді раділа, яка ж у нас дружня родина.
Що? перепитала я, хоча чудово почула. Голос звучав чужим, деревяним.
Галю, я поясню, нарешті обернувся Тарас. Обличчя його було біле, як крейда. Це не те, що ти думаєш. Це випадковість.
Оля дивилась на мене прямо. У її очах не було каяття лише втома та щось наче зла рішучість.
Це не випадковість, різко сказала вона, дивлячись на Тараса. Годі брехати. Хоча б зараз.
Він кинув на неї роздратований погляд.
Замовкни!
Я переводила погляд з чоловіка на сестру. На того, з ким ми будували майбутнє, і на ту, з кого ділила найпотаємніші дитячі секрети.
Вони стояли за крок, але здавалось, між нами безодня. І в ту безодню летіли всі наші «ми» плани, мрії, обіцянки, навіть наша майбутня дитина.
Випадковість повторила я, криво посміхнувшись. У вас у двох одна випадковість? Чи кожен своя?
Тарас зробив крок до мене, простягаючи руки.
Галю, кохана, давай поговоримо. Пізніше. Олю, іди геть.
Я не піду, спокійно відповіла сестра, схрестивши руки. Ми чекаємо дитину. І я більше не збираюсь мовчати.
Я відступила, впираючись спиною у холодну стіну.
Геть, прошепотіла.
Що?
Геть. Обоє.
Вони не рушились. Моє слово, яке ще хвилину тому мало вагу, тепер було порожнім звуком.
Галю, не рішай так одразу, почав Тарас тим умовляльним тоном, що завжди мене дратував. Ми ж дорослі. Так, я винен. Але тепер треба думати про дітей. Про наших дітей.
Він наголосив на «наших», намагаючись обєднати нас у цій брехні.
Про яких «наших»? обізвалась я. Про дитину, яка виросте без батька, чи про ту, що народиться у коханки?
Оля здригнулась.
Не називай мене так. Ти нічого не розумієш.
То поясни, я повернулась до неї. Холодний гнів витісняв шок. Що саме я маю зрозуміти? Що ти спала з моїм чоловіком у моєму ліжку? Чи цього замало?
Це не так! її голос став твердішим. Ми кохаємо одне одного. Це не просто так.
Тарас схопився за голову.
Олю, я ж просив!
А я втомилась мовчати! вигукнула вона. Втомилась бути таємницею! Галю, ти завжди отримувала все. Ідеального чоловіка, гарний дім. А я? Я завжди була «сестрою Галі».
Слова її були пройняті давньою образою. Вона не просила вибачення вона звинувачувала.
Я згадала, як у дитинстві мама казала: «Галя у нас розумниця, а Оля красуня». Схоже, Оля так і не змирилась зі своєю роллю.
То ти вирішила забрати моє? тихо запитала я.
Я взяла те, що було нічийним! відрізала вона. Він не був щасливий з тобою. Ти просто не бачила.
Я подивилась на Тараса. Він відводив очі. І я зрозуміла Оля мала рацію. Не про кохання, а про те, що він дозволив їй так думати, скаржився на мене, створюючи між ними цей хворий звязок.
Добре, сказала я, і від мого спокою вони напружились. Що пропонуєте? Жити втрьох?
Тарас підвів голову.
Припини! Я пропоную пожити окремо. Зніму Олі квартиру. Допомагатиму вам обом.
Він говорив, ніби обговорював угоду.
Тобто я маю сидіти вагітна і чекати, поки ти вирішиш, до кого повернусь? я засміялась, і сміх був страшним.
Галю, ти все ускладнюєш.
Ні, Тарасе. Це ти все спростив. Ідіть геть. Кладіть речі пізніше.
Я дістала телефон.
Алло, охорона? У мене в квартирі сторонні люди. Так, відмовляються йти.
Оля подивилась на мене з ненавистю. Тарас із шоком. Він не чекав такого. Він звик до «доброї Галі», яка все пробачить. Але та Галі щойно не стало.
Мій дзвінок був блефом. Але вони цього не знали.
Ти пошкодуєш, прошипів він, тягнучи Олю до дверей. Виганяєш вагітну сестру.
Я виганяю коханку м