Снилося мені, ніби після весілля мій чоловік почав мене принижувати, та й не знав він, що я працюю під прикриттям.
«Ти сьогодні така гарна, що я не вірю у своє щастя. Повір, я ніколи не думав, що доля подарує мені таку зустріч».
Арсен вимовив ці слова в наш перший вечір, коли сів поруч у ресторані «Карпати». Очі його світилися щирістю або тим, що люди називають щирістю.
Я відповіла усмішкою, зустрівши його погляд на мить, перш ніж відвести очі. Легко піднятий підборіддя, напівопущені вії образ, відрепетирований перед дзеркалом до досконалості.
Не надто ініціативно, але й не холодно. З ноткою таємничості.
Моя начальниця, підполковник Коваленко, передала мені його справу пять тижнів тому.
Оленко, тільки ти зможеш до нього підійти. Ми стежимо за ним три роки жодної зачіпки. Він невловимий, обережний. І він реагує… на певний тип жінок.
На який саме? запитала я, перегортаючи папірці з фотографіями. Красивий чоловік. Високий, владний, з пронизливим поглядом.
На тих, ким можна керувати. Без гострих кутів. На тих, кого можна контролювати.
Я кивнула. Роль, вивчена напамять. Підготовка. Нова біографія, документи, легенда, гардероб.
Олена Шевченко зникла, зявилась Маряна Лисенко перекладачка, що мріє про сімю й стомлена самотністю.
Тепер ця людина сиділа навпроти мене. Він усміхався, говорив про свій бізнес, будівництво, контракти.
Знаєш, Маряно, промовив він, торкаючись моєї руки, я не вірю у випадковості. Наша зустріч це воля долі.
Я відчула силу в його пальцях. Звичку до влади. Звичку володіти. Я посміхнулась, як мене вчили з легкою вразливістю в очах.
І я вірю, Арсене.
Наступні три місяці пролетіли як буря. Квіти, ресторани, поїздки до Одеси. Він був щедрий, уважний, бездоганний. Перед ним я навмисні виглядала блідою, скромною, вдячною за його турботу.
Щовечора звіт у штаб. Щоранку нарада. Щодня нова інформація про його компанію, схеми, посередників, через яких йшли незаконні документи й хабарі.
Ти станеш моєю дружиною, заявив він через девяносто два дні. Не питав стверджував.
Весілля відбулося швидше, ніж очікувалося. У заміському маєтку. Біла сукня. Шампанське. Танці.
Моя група була в залі, замаскована під далеких родичів. Коваленко сувора жінка у синьому костюмі. Поки ми танцювали, вона прошепотіла:
Два місяці, максимум три. Нам потрібні докази. Документи з його компютера. Імена. Дати. Зустрічі.
Я кивнула, посміхаючись, ніби вона зробила мені комплімент. На пальці обручка, у кулоні міні-камера. Три приховані камери в будинку. Передавач у підкладці сумки.
Ввечері ми поїхали до його дому білого особняка за високим парканом у престижному передмісті. Я залишилася на терасі, дивлячись на зоряне небо, коли він підійшов і обійняв мене. Його подих пахнув горілкою.
Тепер ти моя, прошепотів він, міцно стискаючи мої руки.
Я обернулася, намагаючись виглядати щасливою й закоханою. Але щось у його погляді викликало холодок уздовж спини. Це був погляд людини, яка щойно скинула маску.
Гра почалася.
Наступного ранку я прокинулася від того, що штори різко розсунули. Сонце вдарило в очі, змушуючи мружитися.
Уставай. Девята година. Не час розтягувати.
Голос Арсена змінився став сухим, різким. Я сіла на ліжко, намагаючись зібрати думки. Переді мною стояв інший чоловік з жорстким поглядом і стисненими губами.
Сніданок за пятнадцять хвилин. Не запізнюйся.
Він вийшов, не чекаючи відповіді. Маска падала швидше, ніж передбачали аналітики. Коваленко казала: «Такі типи не можуть довго вдавати. Влада й контроль їхня їжа».
Коли я спустилася на сніданок, прислуга вже накривала стіл. Арсен сидів за ноутбуком, не піднімаючи очей.
Я думала сьогодні піти на співбесіду, промовила я, намазуючи масло на хліб. На посаду перекладачки
Ні, відрізав він, навіть не глянувши. Моя дружина не буде працювати за дрібязки.
Але мені подобається моя робота
Його рука вдарила по столу, змусивши чашки підскочити.
Ти мене не чула? Я сказав ні.
Всередині мене спалахнуло давно забуте почуття лють. Справжня Олена Шевченко, яка колись ламала руку, відбиваючись від злодія, яка нейтралізувала озброєного злочинця голіруч, пробивалася на поверхню.
Але я стрималася. Опустила очі. Стиснула кулаки під столом до болю.
Як скажеш, любий.
Наступні тижні перетворилися на холодну битву. Арсен методично контролював кожен аспект мого життя.
Вихід з дому лише з його дозволу. Дзвінки під його наглядом. Одяг на його смак. Щовечора звіт
