Розлучення за дружбою
Чи можна залишитися друзями, якщо ваші найкращі друзі розлучилися?
Я думала, що розлучення це лише про чоловіка й дружину.
Виявилося, воно торкається й усіх, хто з ними дружив
Наша компанія склалася у Дніпрі, точніше, у його передмістях там, де довгі вулиці з майже однаковими будиночками, охайними газонами й поштовими скриньками біля самої дороги.
Спершу ми бачилися на курсах «нового життя», на заходах єврейської громади, на дитячих днях народження та шкільних виставах. За пару років уже ніхто не уявляв свят чи вихідних одне без одного.
У компанії було шість пар.
Ми з чоловіком.
Олена з Андрієм найближчі.
Та ще чотири родини з дітьми майже одного віку.
Наш календар був розписаний, як у великої родини:
Літо поїздки на озеро, шашлики, кукурудза на грилі та День Незалежності в парку з салютом.
Осінь яблука з сидром, Гелловін і Різдво.
Зима лижі, Ханука, Новий рік та дитячі канікули в Карпатах.
Весна Песах із традиційними седерами.
Здавалося, що ця дружба назавжди.
Допоки одного дня не подзвонила Олена й спокійно оголосила:
Ми з Андрієм розлучаємося.
Я зависла, як старий компютер. Вони ж були ідеальною парою! Ані хмаринки на їхньому сімейному небі Чи ми просто не хотіли це помічати, адже так було простіше?
У підсумку я бовтнула перше, що спало в голову:
А як же наш Різдвяний вечір у вас у підвалі? Ти ж обіцяла гуся з мятою гречкою
Свято все ж відбулося, але вже в нас: щоб гусю не пропадати.
Андрій прийшов із новою дівчиною.
Ми ж цивілізовані люди, незграбно підморгнув він друзям.
Красуня ледве досягала тридцяти: коси до пояса, ніжки безкінечні, а шортики ледве закривали сідниці. Чоловіки непомітно ковтали слину, дружини закачували очі.
Олена фуркнула:
Ну-ну, подивимося, як вона заспіває, коли довідається, який він скнара!
А потім накинулася на мене:
Ти взагалі чия подруга?!
Вечір було зіпсовано.
Натомість Олена привела на наступний день народження якогось застарілого ботана в мішкуватому костюмі й круглих окулярах. Він увесь вечір нудно розповідав «розумні» промови, перемішані з плоскими жартами, і тихо зник, не отримавши підтримки ні від чоловіків, ні від жінок.
Вдома колишня пара стала постійною темою для обговорень.
Дружини дружно підтримували Олену.
Чоловіки, хоч усе й робили вигляд, що обурені підлістю Андрія, потай захоплювалися його вчинком.
Почалася складна дипломатія.
На моє день народження запросили лише Олену з дітьми «щоб дітям було веселіше».
На літній шашличок Андрія з черговою феєю: «там усі пють і їдять, спілкуватися не обовязково».
Найскладніше ювілеї.
Марічка, готуючись до срібного весілля, драматично зітхала в трубку:
Галю, я не знаю, як їх розсадити. Ми не витримаємо цю перестрілку поглядів.
Ми з нею цілу годину малювали схему розсадки:
Андрія з дівчиною у кут за колону.
Олену до каміна й десертного столика.
Дітей куди вийде.
Може, пощастить, хтось захворіє і не прийде? із надією зітхнула Марічка, а потім пошепки вибачилася сама перед собою.
Кульмінація настала на випускному їхньої доньки.
Зал улюбленої піцерії, квіти, кульки, музика.
Олена з одного боку довгого столу.
Андрій з іншого.
Посередині торт, немов розділова смуга.
Андрієва красуня з декольте, на радість хлопцям, з