**ЧУЖІ ДІТИ**
Спочатку Денисові здавалося, що мама просто поправилася. Хоч якось дивно талія округлилася, а в іншому вона не змінилася. Запитувати було ніяково, раптом мати образиться. Тато мовчав, дивлячись на неї з ніжністю, і Денис теж вдав, що нічого не помічає.
Але незабаром живіт став справді більшим. Одного разу, проходячи повз спальню, Денис побачив, як тато гладить маму по животу і щось тихо шепоче. Вона посміхається, задоволена. Йому стало ніяково, і він швидко пішов геть.
«Мама чекає дитину», раптом здогадався хлопець. Це не стільки здивувало його, скільки шокувало. Мама, звісно, була гарною й виглядала молодше за багатьох матерів однокласників, але вагітність у її віці викликала в ньому відразу. Він знав, звідки беруться діти, але уявити, що його батьки цим займаються Ні, це ж його мама й тато!
Тату, мама чекає дитину? одного разу спитав він у батька.
З ним про це говорити було легше.
Так. Мама мріє про донечку. Хоча й не варто тебе питати, кого б ти хотів брата чи сестричку.
А в такому віці народжують?
В якому «такому»? Мамі лише тридцять шість, мені сорок один. Тобі що, не подобається?
А мене хтось питав? грубо відповів Денис.
Тато пильно на нього подивився.
Сподіваюся, ти достатньо дорослий, щоб нас зрозуміти. Мама давно хотіла доньку. Коли народився ти, ми жили в орендованій квартирі. Вона сиділа з тобою, а я один працював, грошей ледь вистачало. Тому й відклали другу дитину. Потім померла бабуся, і ми отримали її квартиру. Памятаєш її?
Денис знизав плечима.
Зробили ремонт і переїхали. Коли ти підріс, мама пішла на роботу, стало легше. Доньку знову відкладали. А потім просто не виходило. І ось, коли ми вже перестали сподіватися
Сподіваюся, буде дівчинка, як хоче мама. Вона, звісно, молода, але вже не дівчина. Тому постарайся її не нервувати. Якщо щось кажи мені. Домовились?
Так, зрозумів.
Потім вони дізналися, що справді буде дівчинка. У домі зявилися рожеві дитячі речі такі крихітні, немов лялькові. Зявилася дитяча ліжечко. Мама часто випадала з розмови, сиділа, ніби прислухаючись до себе. Тоді тато з тривогою питав, чи все гаразд. І Денис теж починав хвилюватися.
Особисто йому ця дитина була байдужа, тим більше сестра. Навіщо йому соплі й пелюшки? Його цікавила лише Оля Шевченко. Батьки хочуть ще одну дитину їхня справа. Навіть добре менше уваги до нього.
А це небезпечно? Народжувати в її віці? поцікавився він.
Ризик є завжди. Звісно, мамі важче, ніж коли вона чекала тебе. Тоді була на тринадцять років молодшою. Але ми ж не в лісі живемо у великому місті з лікарнями, лікарями Усе буде добре, втомлено додав тато.
А коли?
Через два місяці.
Але мама народила раніше. Денис прокинувся від шуму: стогін, метушня за стіною. Він устав і, ще сонний, пішов до батьків. Мама сиділа на зімятій постелі, тримаючись за спину, й хиталася, як маятник. Тато метушився, збираючи речі.
Головне папку з документами, прошепотіла мама.
Мам Денис миттєво прокинувся, заразившись їхньою тривогою.
Вибач, розбудили. Де ж та «швидка»? кинув у простір тато.
Простір відповів дзвінком у двері, і батько кинувся відчиняти. У кімнату увійшли лікарі, почали розпитувати:
Як давно перейми? З якою частотою? Води відійшли?
На Дениса ніхто не звертав уваги, і він вийшов. Повернувшись уже одягненим, він побачив, як батьки виходили з квартири. Мама йшла у халаті й тапочках.
Я скоро повернуся, а ти приберись, сказав тато, але мама знову скривилася від болю.
Денис стояв і дивився на двері, слухаючи незвичну тишу. Потім пішов у кімнату. Ще можна було поспати дві години.
Тато повернувся, коли Денис збирався до школи.
Ну що, вже? спитав хлопець, намагаючись вгадати по обличчю.
Ні. Мене не пустили. Чаю налий.
Денис поставив перед ним чашку, зробив бутерброди.
Я піду?
Іди. Подзвоню, як будуть новини.
У школі він запізнився.
Денисенко згодив нас відвідати. Чому запізнився? спитав учитель.
Маму до лікарні забрали.
Вибач, сідай.
У нього мати родить! крикнув Ковальов, і клас засміявся.
Тихо! гаркнув вчитель.
Тато подзвонив на останньому уроці.
Можна вийти? підняв руку Денис.
Терпи до кінця, сказала вчителька.
У нього мати в пологовому! знову вигукнув Ковальов, але ць