Що? У нас із Віктором усе гаразд. Ми зразкова родина, порушень немає, діти виросли гідними людьми.
Вікторе, ти знову ключі забув? Наталя Степанівна зітхнула, почувши знайоме покашлювання за дверима. Чоловік ніколи не дзвонив, просто стояв і чекав, поки вона сама здогадається відчинити.
Забув, буркнув Віктор, продираючись у передпокій. Поспішав зранку, важливу нараду мав.
Наталя дивилася, як він знімає черевики, залишаючи їх посеред коридору, і мовчки переставляла їх на місце. Сорок років шлюбу навчили її не сваритися через дрібниці. Віктор працював головним інженером на заводі, відповідав за серйозні проекти, вдома хотів спокою. Ну, а вона що не може взуття за ним прибрати?
Як справа на роботі? спитала дружина, накладаючи чоловікові миску борщу.
Та все як завжди. Керівництво тисне, робітники не розуміють, обладнання старе. Але справляємось, Віктор автоматично гортав газету, не відриваючи очей від тексту.
Наталя хотіла розповісти про сусідку Оксану Петрівну, яка скаржилася на сина-алкоголіка, але передумала. Вікторові після роботи чужі проблеми не потрібні.
До речі, раптом підвів голову чоловік, Степановичу запропонували підвищення. Переводять у Київ, у головне управління. Хороша посада, зарплата втричі більша.
Ну і добре для нього, кивнула Наталя, прибираючи зі столу.
Він мене порекомендував на своє місце, тихо додав Віктор.
Наталя завмерла з мисками в руках.
Як це?
Директор вирішуватиме наступного тижня. Якщо все складеться, стану заступником головного інженера. Оклад майже вдвічі більший, соціальний пакет, відпустка довша.
Віктор говорив спокійно, але Наталя відчула в його голосі приховане хвилювання. Вона ж знала його як свої пять пальців. Він мріяв про цю посаду роками, але ніколи не показував амбіцій відкрито.
Вікторе, це ж чудово! вона сіла поруч, взяла його за руку. Ти заслужив це підвищення. Стільки років чесно працюєш, жодного разу не підвів завод.
Ще невідомо, чи дадуть, чоловік знизав плечима, але Наталя бачила на його обличчі, що він уже уявляє себе на новій посаді.
Весь вечір Віктор був незвично жвавим. Розповідав про нові проекти, які зможе реалізувати, про відрядження, про те, як нарешті куплять нову машину замість старих «Жигулів». Наталя слухала й раділа разом із ним. Після вечері вони навіть увімкнули музику і потанцювали на кухні, як у молодості.
Наступного дня Наталя зустріла у дворі Марію, дружину того самого Степановича.
Вітаю! посміхнулася сусідка. Сергій учора розповів, що Віктор може зайняти його місце. Чудова посада, ми щиро ради за вас.
Дякую, але ще нічого не вирішено, обережно відповіла Наталя.
Та що ви, все вже практично вирішено. Сергій каже, інших кандидатів навіть не розглядають. Віктор же найкращий фахівець у відділі, усі його поважають.
Наталя йшла додому із полегшеним серцем. Значить, не дарма Віктор сподівався. Якщо Степанович так каже, то підвищення майже гарантоване.
Вдома вона вирішила приготувати святкову вечерю. Сходила до крамниці, купила мяса на печеню, улюблені Вікторові тістечка. Готуючи, наспівувала пісеньку. Давно вона не відчувала себе такою щасливою.
Віктор повернувся пізно, втомлений і якийсь похмурий.
Що трапилося? злякалася дружина.
Та нічого особливого. Звичайний робочий день, він сів за стіл, але до їжі навіть не доторкнувся.
Вікторе, ну чого мовчиш? Щось дізнався про підвищення?
Сказали, вирішення на наступному тижні приймуть.
А що, є якісь проблеми?
Віктор довго мовчав, потім важко зітхнув:
Розумієш, Наталю, там не все так просто. Конкуренція велика. Іванов також претендує на цю посаду. І Петренко із сусіднього цеху.
Але ж Степанович сказав, що ти найкращий кандидат!
Степанович сказав, але вирішує не він. А в того ж Іванова звязки є. Дружина його в міськраді працює, племінник директора йому зятем доводиться.
Наталя відчула, як стискається серце. Невже все не так безхмарно, як здавалося?
Наступного дня вона вирішила зайти до подруги Людмили. Люда працювала у відділі кадрів на тому ж заводі, завжди була в курсі всіх призначень і перестановок.
Слухай, Людо, почала Наталя, навіть не встигнувши роззутися, що ти знаєш про підвищення Віктора?
Людмила поставила чайник, дістала печиво, сіла навпроти подруги.
Знаю, що є така вакансія. І Віктор дійсно один із претендентів.
А що ще знаєш? Хто конкуренти? Які в нього шанси?
Наталю, ти ж розумієш, я не можу розголошувати службову інформацію, Людмила замовкла.
Людо, ми стільки років дружимо! Ну