Новорічні свята добігали кінця. Після олівє, тортів та різноманітних закусок набридло їсти важку їжу, тому Наталя вирішила зварити на сніданок вівсянку. Час повертатися до звичного раціону.
Вони троє снідали, коли з кімнати почувся дзвінок на чоловіковому телефоні. Він вийшов із кухні. Наталя непомітно прислухалася, намагаючись за відповідями зрозуміти, хто телефонує та про що.
Коли Олег повернувся, він виглядав не засмученим, але схвильованим.
Гм почав він. Мама дзвонила, просила приїхати у неї тиск підскочив.
Звичайно, їдь, кивнула Наталя.
Поки чоловік одягався, вона пригадала його слова по телефону: «Зараз? Може, не варто? Ну добре, добре». Зазвичай, коли свекруха вимагала приїхати, Олег миттєво біг до неї. «Знову себе накручую», зупинила себе Наталя.
Скоро повернуся, гукнув із передпокою Олег, і двері зачинилися.
Їж, давай, підштовхнула Наталя сина, який возив ложкою по тарілці, розмазуючи кашу.
А ми підемо на гірку? Ти обіцяла, Ярик набрав на ложку каші й довго дивився на неї, перш ніж покласти в рот.
Тато повернеться тоді підемо. Гаразд? вона усміхнулася синові. Тільки умова зїсти кашу дочиста.
Гаразд, без ентузіазму відповів хлопчик.
Якщо за пять хвилин тарілка не буде порожньою, нікуди не підемо, строго сказала Наталя і пішла до раковини мити посуд.
Вона прасувала білизну, а Ярик грався машинками на підлозі, коли почувся клацання замка.
«Нарешті, подумала Наталя, ставлячи праску на підставку. Чогось він довго там мішкає». Вона пішла назустріч чоловікові.
У дверях перед нею зявилася дівчинка років десяти, яка цікаво оглядала Наталю. Позаду підійшов Олег. Вираз його обличчя був винуватим. Він поклав руки на плечі дитині й визирливо підняв підборіддя.
Це моя донька, Софійка, сказав Олег, опускаючи очі. Мама попросила забрати її до завтра.
Зрозуміло. А її мама? З новим коханцем поїхала до Одеси? гірко зауважила Наталя.
Олег знизав плечима, але не встиг нічого сказати Наталя вже повернулася до прасування.
Заходь, почула вона голос чоловіка, і кутком ока помітила, як дівчинка підійшла до Ярика.
У нас лишилася каша? запитав Олег.
Я не буду кашу, миттєво відповіла Софійка. Я хочу макарони з ковбаскою.
Олег збентежено подивився на доньку, потім на дружину. Наталя знизала плечима й махнула рукою у бік кухні, мовляв, іди, готуй, я зайнята.
Незабаром Олег покликав її з кухні.
У нас є макарони? Я не знайшов.
Є. Ось залишки. Допрасую схожу в магазин, Наталя докірливо глянула на чоловіка.
Не дивись на мене так. Я сам не знав, що
Та ну? А мама, коли дзвонила, не сказала, навіщо кличе? За реакцією чоловіка вона зрозуміла, що вгадала. А мене не варто було запитати? Чому не попередив? Ярика теж треба було підготувати. Вони зараз почнуть тебе ділити.
На підтвердження її слів із кімнати почувся рев Ярика. Наталя кинулася туди, за нею побіг Олег.
Ну от. Розбирайся, розвела руками Наталя.
Ярик підійшов до мами й притулився. Софійка стояла, насупившись.
Що сталося? Олег підійшов до доньки.
Наталю різнуло, що він підійшов саме до неї, а не до сина.
Вона зазабрала машшинку, ридав Ярик.
Із кухні донісся шипіння википаючих макаронів, і Олег помчав туди. «І їй нічого не скажеш. Гостья. Сиротина, як називає її свекруха. А що я маю робити?»
Хочеш мультики подивитися? Наталя з над