Дівчата, вибачте мене, промовила вона. Який ж я скандал влаштувала! Вас звинуватила!
Де мій плед?! Де він?! голос Наталії Петрівни лунав по всій хаті, аж старі шпалери в передпокої здригалися. Оксанo! Оксанo Михайлівно! Негайно поверніть мій плед!
Який ще ваш плед, Наталіє Петрівно? з кухні визирнула сусідка по комуналці, витираючи мокрі руки об фартух. Ви що, з глузду зїхали? Який плед?
Не вдавайте! Мій вовняний плед, той самий, що покійна мати мені заповіла! Я ж точно знаю, що ви його взяли!
Оксана Михайлівна гучно зітхнула й вийшла в коридор, де вже зібралися інші мешканці комунальної квартири. Старий Данило Іванович виглянув із кімнати в домашніх капцях, а молода Соломія з немовлям на руках завмерла біля дверей, колихаючи дитину.
Наталіє Петрівно, заспокойтеся! спробував вгамувати пенсіонер. Який же ви галас підняли! Дитина вже плаче!
А мені байдуже на дитину! скрикнула Наталія Петрівна, розмаху