Ось історія, переосмислена в українському колориті:
Юрко хлопець тихий, лагідний. Живе з батьками в селі або так виховали, або вже від природи такий. Ніколи Оксана й Тарас із сином клопотів не знали. Завжди слухняний.
А от у сусідів постійно лунала галаслива лайка. Соломія сусідка Оксани й Тараса сама виховує двох синів: Грицька й Петрика, погодків. Та такі жваві, особливо старший Грицько, що вже й не знає Соломія, як його приборкати.
Грицю, знов брата чіпаєш? Ну зараз же я тебе постривай лише! це єдине й чулося з їхнього двору.
Та це він перший мене дражнить! А ти завжди на його боці! гарчав у відповідь Грицько.
Ох ти ж Як з матірю розмовляєш?! лунало з-за тину.
І так що дня. Соломія скаржилася Оксані:
З цими розбишаками спокою нема. А у вас завжди тихо та мирно. Юрко ваш спокійний хлопчина, заздрю тобі, Оксанко. Та й Тарас у вас не буянить, мабуть, у батька й характер. А мій був гарячий, сварливий, ось і голову скла́в рано через свій норов. Якби не пив, то й не втопився б Грицько вили́тий батько, а Петро трохи тихіший, та тепер не поступається. Ох, доля моя
Ех, Соломіє, твої хлопці справді жваві. На батьківських зборах класна Грицька твого так лаяла, що аж іскри летіли. Ти ж не ходиш
Їхні сини, Юрко й Грицько, вчилися в одному класі, дружили, разом ходили до школи. Юрко вчився непогано, а от Грицько ледве-ледве.
Не ходжу. Соромно слухати нарікання на моїх бешкетників, особливо на Грицька. І на роботі я Не повіриш, Оксанко, як побачу вчених моїх хлопців на вулиці зараз же в інший бік відвертаюся. Почнуть скаржитися, а я й почервонію, і спітнію Заздрю тобі, чесно. У тебе Юрко хлопець як хлопець, а в мене махнула рукою Соломія й пішла додому.
Згодом хлопці підросли. Грицько лишився таким же бешкетником, після девятого класу кинув школу, а Петро ще вчився.
Вивчуся на водія, в армії відслужу, а там і одружуся, такі плани були в Грицька.
З Юрком вже спілкувалися по-дорослому. Обоє повзрослішали. Юрко лишився тихим і лагідним. Любив самотужки літом блукати лісом за грибами. Ввечері сидів на сходах, пив чай і читав книжки.
Після школи навчився на електромонтера, із села їхати не збирався. Та й батьки б не відпустили. Один син.
Тут твоє коріння, сину, тут і житимеш, давно вирішив Тарас, а Юрко й не сперечався.
Коли навчався у райцентрі, щодня їздив на автобусі всього півгодини до міста. Але місто йому не подобалось багато народу. З дівчатами не дружив, хоч деякі й поглядали на нього. А деякі сміливі самі запрошували в кіно ті, що не знали, який він соромязливий. Він відмовлявся, посилаючись на автобус, який треба встигнути.
Юрку, гляди, не звязуйся із міськими дівчатами, суворо наказувала мати. Вони всі жваві, і не помітиш, як на па́личку тебе посадять.
Та годі, мамо хитав головою син.
Бував у сільському клубі, спілкувався з місцевими хлопцями, часто тусувався з Грицьком. Але на дівчат особливо не звертав уваги, тому й вони до нього так само. Ніхто не знав, але Юркові ще зі школи подобалася дівчина Марянка, на рік молодша. Але ніколи про це нікому не говорив боявся її.
На самоті лаяв себе:
Чому я не такий сміливий, як Грицько? Біля нього дівчата юрбою, а я я їх і боюся, червонію, ніякую Подобається мені Марянка, але ж я ніколи в цьому не зізнаюся, тим більше їй. Раптом сміятиметься? Де вже мені Коли Марянка поруч, у мене навіть коліна трусяться. Мабуть, так і лишуся самотнім. А от Грицько вже й одружитися збирається
Юрку, готуйся до мого весілля. Буде в клубі. Дівчата із сусіднього села приїдуть. Не проґав шанс, а то так і залишишся самотнім, сміявся Грицько, блищачи зубами.
Ганна, наречена Грицька, із села за чотири кілометри. Ось де знайшов кохання сусід Юрка. Чому не обрав місцевих загадка, хоча багато яких за ним зітхали.
Гаразд, Грицю, обовязково прийду, обіцяв він.
Весілля в Грицька було галасливе, веселе. У Ганни свід