Дівчата, пробачте мене, промовила вона. Я такий скандал влаштувала! Вас звинуватила!
Де мій плед?! Де він?! голос Наталії Петрівни лунав по всій хаті, аж старі шпалери в передпокої здрігалися. Оксанко! Оксанко Миколаївно! Віддайте зараз мій плед!
Який ваш плед, Наталіє Петрівно? з кухні визирнула сусідка по комуналці, витираючи мокрі руки об фартух. Ви що, з глузду зїхали? Який плед?
Не вдавайтеся у невинність! Мій вовняний плед, той самий, що покійна мати мені заповіла! Я ж точно знаю, що ви його взяли!
Оксанка Миколаївна голосно зітхнула і вийшла в коридор, де вже зібрались інші мешканці комунальної квартири. Старий Тарас Іванович виглянув із своєї кімнати у домашніх капцях, а молода Марійка з немовлям на руках завмерла біля дверей, гойдаючи дитину.
Наталіє Петрівно, заспокойтесь! спробував умовити пенсіонер. Який же ви галас підняли! Дитина вже плаче!
А мені байдуже на дитину! скрикнула Наталія Петрівна, розмаху