**Це все твоє виховання**
Я сидів біля вікна своєї кухні, спостерігаючи, як мій онук Данило кидає каміння у сусідського кота. Хлопчикові було лише сім, але в його рухах відчувалася якась злість, що лякала мене.
Данилко, негайно припини! гукнув я, відчиняючи кватирку.
Онук навіть не обернувся. Взяв більший камінь і знову запустив у тварину. Кіт жалібно нявкнув і сховався за гаражами.
Я зітхнув і пішов одягатися. Треба було спуститися вниз і поговорити з хлопцем. Але я знав від цього мало толку. Данило мене не слухав, грубив, а інколи й біг додому скаржитися матері.
У підїзді я зустрів сусідку Марію Іванівну.
Василю, ти бачив свого онука? обурено спитала вона. Знову мого Барсика жене!
Бачив, Маріє. Зараз поговорю з ним.
Та що з нього взяти! Краще б із Олесею поговорив. Це все її виховання, а точніше, його відсутність.
Я мовчав. Спорити не хотілося, але й погодитися не міг. Олеся моя донька, і яким би складним не були наші стосунки, захищати її доводилося.
На подвірї Данило вже знайшов собі нову розвагу відривав крила мухам, яких зловив у банку.
Данилко, що ти робиш? я присіпоряд нього на лавку.
Досліджую, буркнув хлопчик, не піднімаючи голови.
Що саме?
Як вони житимуть без крил.
Навіщо тобі це знати?
Данило знизав плечима.
Цікаво.
Я обережно взяв банку з його рук.
Мухи теж живі істоти. Їм боляче, коли їх крила відривають.
Та й що? Вони ж огидні.
Данилко, не можна завдавати болі іншим, навіть якщо вони тобі не подобаються.
Хлопчик подивився на мене так, ніби я говорив китайською.
Мама каже, що якщо хтось слабший, то його можна не боятися.
Я відчув, як серце стиснулося. Невже Олеся справді такому вчить дитину?
Мама багато що каже, але не все правильно. Сильні повинні захищати слабких, а не ображати їх.
Дурниця, махнув рукою Данило і побіг до гойдалок.
Ввечері я вирішив поговорити з донькою. Олеся прийшла за сином близько восьмої, як завжди втомлена після роботи й роздратована.
Тату, ти його хоча б нагодував? спитала вона, навіть не привітавшись.
Звичайно, нагодував. Олесю, нам треба поговорити.
Про що? донька нервово крутила ремінець сумки.
Про Данила. Про його поведінку.
Олеся заплющила очі.
Знову скарги? Тату, йому сім років! Усі діти в цьому віці бешкетують.
Це не бешкет, Олесю. Він мучить тварин, грубить дорослим, нікого не слухає.
І що ти пропонуєш? Замкнути його вдома?
Я пропоную зайнятися його вихованням. Пояснити, що добре, а що погано.
Олеся хмикнула.
Тату, часи змінилися. Зараз потрібно бути жорстким, щоб вижити. Я не хочу, щоб мій син виріс слабаком, якого всі будуть ображати.
Але ж є різниця між силою та жорстокістю!
Яка різниця? Голов