Мамо, знову той бомж до тебе прийшов! донька зневажливо скривила обличчя.
Ні, він не бомж! У нього є кімната. Просто нещасна людина.
З цими словами мати вискочила на сходи й, привітно посміхаючись, почала запрошувати гостя в хату. Той відмовлявся, соромливо просив у борг грошей. Вона принесла потрібну суму й кілька бутербродів у целофановому пакеті:
На! Візьми, поїж.
Він усміхнувся ртом з вибитими передніми зубами й, пообіцявши повернути гроші через тиждень, вийшов на вулицю, де його чекали такі самі неохайні й занедбані люди.
Навіщо ти приймаєш цього бомжа! спитала донька, навмисно наголошуючи на останньому слові. Завжди даєш йому гроші, які він ніколи не повертає.
Чому не повертає? Інколи повертає.
Ой, годі тобі! Було раз чи два. До речі, чому в нього така дивна кличка «Тримайся!»?
Це його улюблене слово. Усім каже «тримайся!», підбадьорює, якщо в когось життя не складається. А самому ось не вдалося втриматися. Він же не старий. Алкоголь нікого не прикрашає. Та ще й нещасливе кохання. Безвідповідне. Він мене любить, а я його ні.
Люууубиить?! Тебе?! У вас щось було? донька округлила очі й навіть привстала зі стільця.
Мати трохи помовчала, вагаючись, чи розповідати, але все ж наважилася.
Ми давно знайомі. У моїй молодості я посварилася з хлопцем. Опівночі опинилася без грошей на іншому кінці міста. Мобільних тоді не було, а дзвонити було й нікому. Сама жила. Іду пішки. Що робити? Машини зупиняються, але або не беруть, або нахабно пропонують розплатитися «натурою». Таксисти що з них візьмеш? А тут якраз і Сашко проїжджав. Він тоді теж на таксі працював:
Дівчино! Не підкажете, де тут у нас Пальма-де-Майорка?
Я не зрозуміла, що він жартує, і почала пояснювати, що не знаю. А він сміється:
Сідай, Красуня, поїдемо разом шукати!
Потім я вже дізналася, що є такий курорт в Іспанії. Ми мріяли поїхати туди, де бірюзове небо, синє море й смарагдові гори. Та на своє лихо він познайомив мене зі своїм другом. Я його побачила і пропала! Як же я його кохала! Дурна!
Незабаром ми одружилися, а Сашко, як то буває, став свідком і сімейним другом. Мій перший чоловік виявився бабієм. Намучилася, поки зрозуміла, що він не чоловік, але жалюгідний чоловічок. Завагітніла я через рік. Контрацепції тоді не рекламували, а в СРСР, як відомо, сексу не існувало. Зате аборти були. Мій «милий» тоді умовив мене на це гидке діло. І звідки в нього така красномовність взялася?
Я погодилася і даремно. Ох, як я натерпілася! На все життя запамятала. Тоді аборти робили в лікарні на Шевченківському проспекті. Конвеєр. Там не лише вичищали, а й мозок промивали, позбавляючи будь-якої романтики у стосунках між чоловіком і жінкою. Робили майже без наркозу. Дадуть маску а який з неї клопіт? Біль пекельний! Доповзла до палати, а там такі самі обдурені, нещасні жінки. Сидимо, сумні. Нудьга. Відчуваю, як ненависть у мені закипає до чоловіків.
І пісенька в голові крутиться: «Солодку ягоду разом ми зірвали, а гірку я одна». Отже, думаю, сволоти! Ніяких турбот! Але раптом нянечка заходить у палату і приносить, не повіриш, відро тюльпанів і торт! Величезний торт, кілограмів на два «Полуниця з вершками». Такі торти робили лише на замовлення на Подільському ринку при ресторані «Золоті ворота». Сиджу вся в квітах, уплітаю торт, знову плачу, але тепер від щастя. Кохає! Памятає! Рідний мій!
А на коробці торта всього два слова друкованими літерами: «Тримайся, Наталко!» Усі мені заздрили. Повернулася додому, сяю від щастя, хоч і відчувала себе жахливо усе боліло! Подивилася в очі чоловікові і зрозуміла: не він, а Сашко турбувався про мене.
Розлучилася я з чоловіком. Але й з Сашком у нас не склалося. Він добрий, порядний, але нічого до нього не відчувала. Пустота. Коли він зрозумів, що я його не кохаю й не зможу, то незабаром зник. Потім я дізналася, що поїхав на Північ, заробляти. А я зустріла твого батька. Доля знову подарувала мені кохання. Я ж щаслива!
Повернувся Сашко на початку девяностих. Страшні були часи. На вулицях безлад. Бандити знущалися над людьми. А тут моя сестра з Полтави в гості приїхала. Гарна дівчина. Її бандити у дворі сховали. До машини тягнуть. Тоді це було звично. Згвалтують і викинуть за місто, а то й убють. Ніхто не втручався. Боялися. А Сашко сидів у дворі з мужиками, пив горілку. Він уже тоді поступово спивався. Ось тільки він і заступився.
Один із бандитів, здоровенний, як бик, ударив його. Сашко в