Віталію, пробач мене, промовила вона, і голос у неї був інший спокійний, але якийсь новий. Я не могла інакше.
Це неможливо! Ти збожеволіла, Ольго! Віталій кинув на стіл звязку ключів, вони дзенькнули об керамічну вазочку з печивом. Марія ніколи б так не вчинила! Вона б обовязково подзвонила!
А я тобі що кажу?! Ольга Петрівна зірвалася з дивану, хустка зісковзнула з її сивих волос. Вчора ввечері пішла в аптеку за твоїми таблетками від тиску, і все! Ніби крізь землю провалилася! Я всю ніч не спала, по лікарнях дзвонила, в поліції заяву подавала!
Віталій важко опустився у своє улюблене крісло, потер обличчя руками. Дружина сестри завжди була нервовою, але зараз виглядала зовсім погано очі червоні від безсонної ночі, руки тремтять.
Олю, заспокойся. Може, вона до подруги зайшла? Памятаєш, як минулого місяця у Зої Миколаївни онук захворів, так Марічка всю ніч з нею просиділа?
Я вже скрізь дзвонила! схлипнула Ольга. І до Зої, і до Надії з сусіднього підїзду, й до Лариси з роботи. Ніхто її не бачив! Віталію, вона ж ніколи без попередження не зникала!
Це була правда. Марія Сергіївна, сестра Віталія, жила розміреним, передбачуваним життям. О сьомій ранку сніданок, потім робота в дитячій поліклініці, де вже двадцять років працювала медсестрою. Ввечері покупки, приготування вечері, телевізор. У вихідні прибирання, прання, іноді візит до Ольги Петрівни на чай та обговорення сусідських новин.
А в аптеці питала? Віталій підвівся, підійшов до вікна. У дворі грали діти, і це чомусь здалося йому дивним. Як вони можуть грати, коли Марія зникла?
Звісно питала! Фармацевтка Тетяна каже, що бачила її близько восьмої вечора. Марійка купувала твої таблетки та ще щось від кашлю взяла. А потім… Ольга безпорадно розвела руками. А потім ніхто її не бачив.
Віталій мовчав, намагаючись згадати вчорашній вечір. Він вечеряв сам, бо Марія сказала, що забіжить до аптеки. Наділа свій синій плащ, той самий, що купила торік на розпродажі, взяла сумочку й ключі.
Я скоро, Віталю, кинула вона з передпокою. Подивись за борщем, щоб не пригорів.
Це були її останні слова в цій квартирі.
Віталій дочекався девятої, потім десятої. Борщ він сам вимкнув, поїв холодну вечерю, подивився новини. О пів на дванадцяту занепокоївся по-справжньому, але вирішив, що сестра зайшла до когось із знайомих і забалакалася. Таке з нею траплялося рідко, але траплялося.
Вранці його розбудив дзвінок Ольги Петрівни.
Віталію, а Марія в тебе ночувала? запитала вона схвильовано.
Як це в мене? Вона ж вдома живе, не зрозумів Віталій.
Так вона додому не поверталася! Ліжко не торкане, сумка з документами на місці. Я думала, може, до тебе зайшла пізно й залишилася переночувати…
Тоді Віталій і зрозумів, що сталося щось серйозне.
Слухай, Олю, а може, вона… ну, познайомилася з ким? невпевнено припустив він. Марійці ж усього сорок сім, вона ще молода жінка.
Ольга хитнула головою:
Ой, та годі тобі! Твоя сестра після розлучення з Олексієм чоловіків на дух не переносить. Скільки я її переконувала сходи на танці в Будинок культури, познайомся з кимось порядним. А вона все своє немає часу, робота, втома.
Але ж люди не зникають просто так! Віталій відчув, як у грудях наростає тривога. Щось має статися.
Ось саме що має! Ольга схопила його за рукав. А якщо її пограбували? А якщо напали хулігани? Памятаєш, минулого місяця у Катрусі з восьмого підїзду сумку вирвали?
Тоді б її до лікарні доставили або в поліцію. Ти ж кажеш, скрізь дзвонила.
Дзвонила, дзвонила! І знаєш, що мені сказали? Що доросла людина має право піти, куди хоче! Що заяву про розшук можна подати лише через троє діб! Троє діб, Віталію! А якщо…
Ольга не договорила, але Віталій зрозумів. Вони обоє думали про найстрашніше.
У двері подзвонили. Ольга кинулася відчиняти, на обличчі її мелькнула надія.
Марієчко? гукнула вона, дергаючи замок.
На порозі стояла сусідка тітка Ганна з першого поверху, у руках у неї була торбинка.
Ольго Петрівно, а що трапилося? Я вас уночі чула, плакали… І зараз голоси…
Марія зникла, коротко відповіла Ольга. Вчора ввечері пішла й не повернулася.
Тітка Ганна ахнула, поставила торбинку на підлогу.
Ой, Господи! А я її вчора бачила! Близько пів на восьму, спускалася вниз, а вона мені назустріч. Вітались, вона сказала, що до аптеки поспішає.