Мамо, знову той бомж до тебе прийшов! донька згірдно скривила обличчя.
Який він бомж! У нього є кімната. Просто нещасна людина.
З цими словами мати вибігла на сходову клітку, щиро посміхнулась і запросила гостя додому. Він відмовлявся, соромлячись, і попросив у борг грошей. Вона принесла потрібну суму та кілька бутербродів у целофановому пакеті:
На, візьми, поїж.
Він усміхнувся ротом з вибитими передніми зубами, пообіцяв повернути гроші через тиждень і вийшов на вулицю, де його чекали такі ж неохайні й занедбані люди.
Навіщо ти приймаєш цього бомжа! спитала донька, навмисно наголошуючи на останньому слові. Гроші йому завжди даєш, які він ніколи не повертає.
Чому не повертає? Інколи повертає.
Та годі тобі! Раз чи два було. До речі, чому в нього таке дивне прізвисько «Тримайся»?
Це його улюблене слово. Усім каже «тримайся!», підбадьорює, якщо у когось життя не складається. А самому ось не вдалося втриматися. Він же не старий. Алкоголь нікого не прикрашає. Та ще й нещасливе кохання. Безвідповідне. Він мене любить, а я його ні.
Кооохаає?! Тебе?! У вас щось було? донька розплющила очі й навіть підвелася зі стільця.
Мати трохи помовчала, вагаючись, чи розповідати, але все ж вирішила.
Ми давно знайомі. У моїй молодості я посварилася з хлопцем. Опізнилася, залишилася без грошей, сама вночі на іншому кінці Києва. Мобільних тоді ще не було, дзвонити було нікому. Жила сама. Іду пішки. Що робити? Машини зупиняються, але або не хочуть брати, або нахабно пропонують розплатитися «натурою». Таксисти, що з них взяти? А тут якраз і Сашко проїжджав. Він тоді теж на таксі працював.
Дівчино! Не підкажете, де тут поруч Пальма-де-Мальорка?
Я не зрозуміла, що він жартує, і пояснила, що не знаю. А він сміється:
Сідай, Красуня, поїдемо разом шукати!
Потім я вже дізналася, що це курорт в Іспанії. Ми разом мріяли поїхати туди, де бірюзове небо, синє море й смарагдові гори. Та на своє лихо він познайомив мене зі своїм другом. Як я його побачила так і пропала! Як же я його любила! Дурна!
Незабаром ми одружилися, а Сашко, як то буває, став свідком і другом сім’ї. Мій перший чоловік виявився бабійником. Намучилася я з ним, доки не зрозуміла нуль, а не чоловік. Завагітніла я через рік. Контрацепції тоді не рекламували, і взагалі, в СРСР сексу не було. Зате були аборти. Мій «милий» тоді умовив мене на це мерзенне діло. Звідки тільки красномовство взялося?
Я погодилася, а даремно. Ох, і натерпілася! На все життя запам’ятала. Тоді аборти робили в лікарні на вулиці Шевченка. Конвеєр. Тут не тільки вичищали, а й мозок промивали, позбавляючи будь-якої романтики в стосунках між чоловіком і жінкою. Робили майже без наркозу. Дадуть маску подихати а який з неї клопіт? Біль пекельний! Доповзла до палати, а там такі самі обдурені, нещасні жінки. Сидимо, сумні. Нудьга. Відчуваю, як ненависть у мені до чоловіків закипає.
І пісня в голові крутиться: «Солодку ягоду рвали разом ми, гірку ягоду я одна». Ось, думаю, сволоти! Ніяких клопотів! Але раптом нянечка входить у палату і приносить не повіриш відро тюльпанів і торт! Величезний торт, кілограмів на два, «Полуниця з вершками». Такі торти робили лише на замовлення в кондитерській «Київська». Я сиджу, вся в квітах, уплітаю торт, знову плачу, але вже від щастя. Любить! Пам’ятає! Рідний мій!
А на коробці всього два слова друкованими літерами: «Тримайся, Наталко!». Мені всі заздрили. Повернулася додому, сяю від щастя, хоча почувалася жахливо, все боліло! Глянула в очі чоловікові і зрозуміла: не він, а Сашко про мене турбувався.
Отож, я розлучилася. Але з Сашком у нас не склалося. Він добрий, чесний, але нічого до нього не відчуваю. Пустота. Коли він зрозумів, що я його не люблю й не зможу полюбити, то незабаром зник. Потім я дізналася, що поїхав на заробітки, на Захід. А я твого батька зустріла. Доля знову подарувала любов. Я ж щаслива!
Повернувся Сашко на початку девяностих. Жахливий час. На вулицях безлад. Бандити глузують з людей. А тут моя сестра з Чернігова в гості приїхала. Гарна дівчина. Її бандити у дворі схопили. До машини тягнуть. Тоді це було звично. Згвалтують та ще й викинуть десь за містом, а то й вбють. Зрозуміло, ніхто не втрутився. Боялися. А Сашко якраз сидів у дворі з мужиками, пив дешеве вино. Він уже почав спиватися. І ось він єдиний заступився.
Один із бандитів, здоровенний, як гора, вдарив його раз. Сашко впав, але піднявся й ка